Якщо стрибнути у вогонь

Дисклеймер! Натяки на нетрадиційну орієнтацію і стосунки. Справа автора попередити, за ваші подальші дії я не несу відповідальності, мої любі.

Іноді просто необхідним було увірватися у особистий простір Тодорокі Тойї. Точніше, це можна було назвати зануренням. Довкола Дабі ледь хвилювалася бульбашка води, готова або неспішно впустити в себе, або плавно відштовхнути. І ніякого спротиву. В обидвох випадках Тойя навіть не напружувався.

Коли відчинялося вікно, він навіть не обов'язково реагував, продовжуючи тягуче гортати журнал, роблячи записи нових ідей для агенства чи варячи собі каву. До нього можна було запросто приєднатися, Дабі навіть не вів бровою, лише усміхався куточком рота, а можна було впасти десь на дивані і спостерігати за майже текучими рухами. Дивно, що в ці моменти Кейго не думав.

Можна було провести увесь вечір, споглядаючи те, як живе герой Дабі. Кейго ще не думав, як назвати цей вид релаксації. Своїм образом життя син Старателя доводив, що десь в крові в нього була часточка від котів, або вони просто обдарували його своєю милістю.

Тодорокі плив за течією і водночас уникав усіх підводних каменів.

Герой Дабі жив так, ніби йому нема чого втрачати.

Тойя змушував його клекотати від яскравих емоцій і водночас заспокоював душу.

***

Яструб дивився. Він не смів відводити очей, вбирав у себе образ вогнистого юнака, здавалося б, лише на рік-два старшого, синій вогонь пік йому крила і лизав пальці. І він підходив ближче.

Дабі — цей змій спокусник, який навіть не намагався сипати лестощами і компліментами — проявляв якусь своєбразну поблажливість, від якої самовдоволення Кейго розпушувало пір'я. Він дивився, кидався шпильками, але міг так усміхнутися дивною рідкісною усмішкою, що в Кейго одразу відбирало дар мови.

Йому хотілося дати цій зміюці вкусити. 

Як виявилося, Тодорокі Тойя не кусався. Майже. Натомість він катував ласкою, жорсткими теплими руками і агонія у вогні на ім'я Дабі була найсолодшою, кінця якій не хотілося знати. 

Дабі знав слабкості. Дабі знав, як на них зіграти так, щоб плавився мозок. Дабі знав, що багато ніколи не треба робити. Він посміювався, прибираючи руки: «Хорошого помалу, пташко».

Насправді, це лише розвивало спрагу до наступної миті.

Насправді, кожна мить із Тойєю була однаково солодкою. Кусючою. У Кейго Такамі до тієї отрути виробився імунітет. Тепер вироблялася залежність. 

...Дабі був неочікуваним і непередбачуваним. Доводилося постійно бути пильним, обережним і підозрілим, і все ж Тодорокі Тойя мав якусь властивість змушувати його хвилюватися так, що в грудях ставало тісно.

Він вмів бути непристойно лагідним і ніжним, коли Кейго не був до того морально готовим. Не зважаючи на колючу зовнішність, він торкався ласкаво і так, що паморочилося в голові від нестачі кисню. Він стиха посміювався зламаним хрипким голосом над вухом і гладив по спині обережно, майже лоскотно, і близькість пальців до основи крил змушувала його битися в чужих руках. Бо коли гарячі мозолисті подушечки пальців торкалися пташиного пуху  — того, яким він відчував, — ворушили пухнасті кінчики і торкалися кісточок крил, Яструб втрачав контроль над своїм людським. Він зробив би все, що йому скажуть, аби тільки не припиняли гладити. Тойя, не припиняючи усміхатися, обіцяв нікому не казати про слабкості усесвітньо відомого Яструба своїм лагідним тоном і гладив так, що німів язик. В такі моменти з нього можна було ліпити, що душі завгодно. Натомість клятий Тодорокі Тойя проявляв милосердя. 

Він горів і згорав. Коли сміх Дабі вогнем лизав вухо, трусилися коліна. Цей змій знав, який має на нього вплив. Він легенько торкався, вколював словом і дивився своїми неможливими очима майже в душу, аж здавлювало груди. Яструб відповідав на шпильку шпилькою, на усмішку — ще паскуднішою, а в животі згорталося хвилювання. Тойї було достатньо усміхнутися, глузливо так, впевнено і задоволено, щоб він відчув, що програє́.

Помилкою було думати, що Тойю можна засоромити. Насправді, цей змій, здавалося, не вмів червоніти. Видно, за своє життя він встиг зробити стільки речей, що згодом сором просто зник з його налаштувань. Ніяковіти мав Дабі. Натомість це в Кейго віднімало дар мови, коли його задум розкривали, і вони мінялися ролями.