ГЛАВА 35. ІЗГОЇ. ОСТРІВ ДОКТОРА МОРО

Моро притулився спиною до нагрітої сонцем кам'яної огорожі форту. По тілу розлилося приємне тепло. Перед ним на зарослій клаптиками густої трави невеликій галявині тут і там виднілися ледь помітні горбики потрісканої курної глини. Це був цвинтар, де він ховав свої, як він їх називав, невдачі. Замість хрестів в глину було встромлено дощечки з написами, які бувають на експериментальних ланах агрономів. На деяких дощечках розмиті дощами написи вже повицвіли і зовсім не читалися…

Моро раптом пригадав, що сьогодні минає рівно десять років з тих пір, як він вперше ступив на берег цього острова.

Як швидко лине час…

Він згадав, як десять років тому з борту невеликого поштового судна, яке йшло з Кальяо в Сідней, він в оглядову трубу вперше побачив цей самотній, непозначений на мапі клаптик суші. Яким він йому тоді видався таємничим, які сколихнув в ньому почуття і думки! Тоді Моро кортіло дізнатися, що приховано за його неприступними формами і грізними кручами, хто ховається в його густих хащах. Хотілося досліджувати острів дюйм за дюймом, пізнати його до останньої травинки і камінчика. Він дивився на нього, як господар, який планує розбити англійський дворик зі своїми водоспадами, фонтанами, квітниками і терасами. І Моро сподівався, що в цьому йому допоможуть його створіння, яким він подарує усвідомлене життя замість їхніх звірячих інстинктів.

Він був тоді ще досить молодий і сповнений оптимізму…

І треба сказати, що за цей час багато що із задуманого йому вдалося. У цьому, звичайно, була чимала заслуга його помічників — двох сімей полінезійських переселенців, яких він винайняв в Перу. Без них не було б цього чудового форту з семифутовими, складеними з місцевого туфу, стінами, з двоповерховим будинком, стайнею і майстернею. У форту було обладнано лабораторію, хірургічний кабінет і все необхідне для його дослідів. Пізніше, коли створені ним істоти навчилися усвідомлено виконувати просту роботу, за їхньою допомогою в бухті було споруджено причал і побудовано невеличкий маяк, який стояв занедбаним з тих пір, як полінезійці втекли з острова, прихопивши єдину яхту доктора.

Він їх не звинувачував. Мало хто зміг би порозумітися з тим, що їм довелося побачити і пережити, потрапивши на його острів. У будь-якому випадку, полінезійці не були здатні для того, щоб адаптувати його створінь до людського способу життя, долучати їх до культури і звичаїв, — вони і самі були досить примітивними. Але без їхньої допомоги Моро все важче ставало управлятися з усім цим хазяйством.

Втім, майстерність доктора вже виросла настільки, що з-під його скальпеля стали виходити створіння досить досконалі, щоб брати на себе частину господарського клопоту. Вони вважали себе за людей, але він добре розумів, наскільки ще вони були далекими від людей, і головне, що несло небезпеку, — як швидко вони деградували без постійного нагляду, неухильно перетворюючись назад на тварин.

Він вже розробив препарат, що уповільнює процес деградації. Випробування показали позитивні результати. Але як він може примусити їх усіх самохіть отримувати ін'єкції? Чи не вишукувати ж їх по норах і печерах по всьому острову!

Ті семеро створінь, з якими він постійно контактував і тримав біля себе в форту, були в гарній формі і показували постійний прогрес. Ще двадцять дві істоти, померлі в різний час з різних причин, лежали на цьому цвинтарі. Решта, що їх, згідно з його записами, на поточний момент на острові мало бути дев'ятнадцятеро, перебували на різному ступені деградації. Багатьох він вже давно не бачив, але вважав живими, доки не виявить їхніх трупів.

Йому був вкрай необхідний помічник. Помічник і асистент для хірургічних операцій, які ставали все більш складними і відповідальними. Чомусь досі ніхто із Англії не відгукнувся на його пропозицію. Може, варто було оголосити більш високу платню? Але, як пишуть газети, в Англії криза.

Хоча, остання газета, що її доставило поштове судно, яке проходить тут раз на півроку, була ще за минулий рік. Треба терміново придбати в Кальяо яхту, інакше він так і залишиться відірваним від світу!

Але коли йому всім цим займатися, якщо у нього на хірургічному столі навіть зараз лежить чергове створіння, над яким він працює?

Скільки можна було б зробити корисного за весь той час, поки він порпається в усіх цих побутових справах!

Моро провів долонею по обличчю, ніби намагаючись зітерти погані думки, і глибоко зітхнув…

Край сонця торкнувся майже стрімкого західного хребта, і в долину лягла тінь. Острів відчутно труснуло.

Що стояв поруч з чоловіком, коротконогий горбань з покритим густою щетиною обличчям і високо посадженими волохатими вухами від несподіванки голосно хрокнув і випустив з незграбних рук лопату.

— Майстре, треба йти. Зараз зійде туман, — пробурмотів він гугнявим голосом і поворушив ніздрями, як це роблять тварини.

Дитина, що сиділа біля лавки, захникала.

Чоловік важко підвівся і, взявши невисоку кривоногу істоту за довгу руку, втомленою ходою повів її геть.

Слідом, втягнувши голову в плечі, шкандибав горбань…