ГЛАВА 35. ІЗГОЇ. ВТЕКТИ ВІД СЕБЕ

Вітер ворушив сухі травинки дерну, що стовбурчилися щетиною на почорнілих грудках обгорілої глини, розкиданої безформними купами на вкритій густим шаром попелу ділянці. Тут і там з них стирчало обвуглене цурпалля, що було колись рубленими будиночками з вкритими дерном дахами.

Троє вершників під'їхали до самого краю згарища, яке чорною плішиною зяяло на тлі строкатих осінніх фарб долини Ріо-Гранде.

Це було все, що залишилося від квітучого колись форту Бріджер.

Розташований в мальовничому місці на березі Чорної притоки він служив торговельним постом і притулком для мисливців і приблудних індіанців. В огороджених частоколом будиночках здебільшого мешкали дружини білих траперів і їхні діти. Тут було влаштовано кузню, де можна було підкувати коней і полагодити вози, які за майже 1200 миль шляху з Міссурі або Іллінойсу потребували ремонту. Лавка вела успішну торгівлю, забезпечуючи усім необхідним навколишні села індіанців, мандрівних мисливців і каравани переселенців, які рухалися Орегонським трактом. За дві милі звідси від тракту відгалужувалася Каліфорнійська стежина, що проходила крізь долину Великого Солоного озера.

— Навіщо вождь Червона Попона дозволив продати форт мормонам? — обурювався Кульгавий Койот, що зустрів їх на підходах до пожарища. Цей літній індіанець пауні, який працював помічником в кузні, прийшов в форт, ще коли в ньому не було і десяти будиночків. Тут, у форту, народилася його друга дитина. Тепер, не маючи навіть шкур для побудови тіпі, він тулився з дружиною і двома дітьми в землянці під корінням поваленої осики.

— Що буде робити Кульгавий Койот, коли прийде зима?

Індіанець розповів, що з боку Ведмежого озера прийшов загін мормонів, вони вигребли з лавки усі товари і, навіть не давши жінкам часу зібрати пожитки, підпалили форт відразу з усіх боків. Простеживши, щоб все згоріло вщент, вони з шістьма возами товарів забралися геть…

Коли глава мормонської Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів Бригам Янг відмовився поступитися постом губернатора Території Юта ставленику уряду Альфреду Каммінгу, президент Б'юкенен оголосив регіон таким що збунтувався, і направив туди військову експедицію. Десятий піхотний полк армії США в складі двох з половиною тисяч вояків під командуванням Едмунда Александера стояв польовим табором на східному березі Грін-Рівер, готовий почати переправу.

Бріджер, якого полковник Александер запросив в якості провідника і розвідника, сподівався використати свій старий форт, як укріплений блокпост і зимову штаб-квартиру. Але мормони його випередили. Дізнавшись про те, що уряд направив в Юту війська, Янг видав указ про оголошення війни і організацію ополчення. Його сили становили майже шість тисяч осіб озброєної міліції. Не наважуючись відкрито виступати проти армії, ополченці нападали на обози, викрадали худобу, випалювали траву вздовж Орегонського тракту і взагалі, як могли ускладнювали армії пересування, позбавляючи її маневру…

— Скво білих мисливців пішли з дітьми в верхів'я Світуотер шукати чоловіків, а Кульгавий Койот залишився. Кульгавому Койотові нікуди вести свою сім'ю, — журився бідолашний індіанець, якого було щиро шкода.

Вершники стояли, похмуро опустивши голови. Кожен думав про своє…

Щоб не бентежити товаришів, Тояроко від'їхав убік, вдаючи, ніби спостерігає за стежиною.

По щільно стиснутим губам і кам’яному обличчю індіанця важко було сказати, про що він думає. Можливо про те, скільки селищ він ось так спалив, не замислюючись, що відчували їхні мешканці та куди вони подалися зі своїми дітьми і пожитками, як склалася їхня подальша доля і чи вижили вони взагалі…

А може, він думав про те, що повагу і щиру дружбу товаришів можна заслужити не тільки демонструючи шалену жорстокість, вбиваючи беззбройних людей і спалюючи мирні пасовиська…

Перед Бріджером лежали вкриті попелом руїни справи, якій він присвятив роки свого життя.

Він згадав, з яким ентузіазмом вони з Васкесом, тоді ще молоді люди, будували цей форт, який спочатку складався всього з двох з'єднаних частоколом хатин, згадав, як він вибивав перші поставки, як форт став розростатися і в долину Чорної притоки стали заходити каравани, що прямували на захід. А потім через нього пройшли перші мормони.

Сам Бригам Янг вважав тоді за честь повечеряти з власником форту і славнозвісним провідником Джимом Бріджером.

Джим згадав, як за вечерею вони обговорювали, чи буде рости в долині Великого Солоного озера маїс. А всього за п'ять років цей же Бригам Янг, розв'язавши війну з індіанцями, звинуватив Бріджера в продажу їм зброї і пороху і відправив за ним сорок своїх головорізів.

Його ледь встигли попередити.

Бріджер згадав, як йому з дружиною Вашакі, десятирічним Феліксом, маленькою Вірджинією і грудною Мері на руках довелося тікати в гори і пробиратися в форт Ларамі. А коли пристрасті вгамувалися, його компаньйон Васкес, спокусившись пропозицією мормонів, без відома Бріджера продав їм всього за вісім тисяч доларів форт, вартість якого разом із запасами, худобою і товарами в крамниці на той час складала, щонайменше, сотню тисяч, і втік з грошима в Солт-Лейк-Сіті.

Діставшись Штатів і дізнавшись про цю справу, Бріджер звернувся до уряду із заявою про порушення його прав, але чиновники відмовили йому в допомозі, пославшись на те, що землю, на якій було побудовано форт, він отримав від уряду Мексики ще до того, як цю територію було передано Сполученим Штатам…