ГЛАВА 10. ПІРАТСЬКЕ РЕМЕСЛО

Шторм пішов на спад. Альварес кивнув вахтовому, щоб той прийняв штурвал, і, проходячи повз старпома, кинув, що можна б вже ставати на вітер і піднімати фок. Літній невисокий старпом, судячи з манер — колишній військовий, зробив вигляд, що і сам збирався віддати команду, але просто не встиг. У ці хвилини Дієго Альварес з його рішучими очима і владними манерами менше всього був схожий на простого матроса з барка Алісія. Але пірата це вже мало бентежило. Усім цим недоумкам вже було підписано смертний вирок, і його виконання залишалося лише справою часу.

Поки матроси ставили вітрило, Альварес перекинувся з дружками кількома фразами.

Десь, укрите щільною завісою хмар, хилилося до горизонту втомлене сонце. Кок нарешті спромігся скликати вахти на вечерю. Повний місяць, що проявився на тлі сірого західного неба, немов ліхтар софітів, освітив темну завісу з грозових хмар, які коливаючись, борсалися по небосхилу.

Час було починати…

Після вечері усі вільні від вахти матроси посунули до кубрика, священики теж спустилися до каюти. Окрім Альвареса на палубі залишилися лише штурвальний і Кіллорейн, якому випало стояти вахту.

Альварес завагався розмірковуючи, але, вирішивши, що без штурвального шхуна почне помітно рискати і це підніме тривогу, кивнув Кіллорейну на двері до кубрику, а сам попрямував до кают.

Капітан був досить молодою людиною з крупними рисами обличчя і чарівною посмішкою. Він вже отримав листа отця Еусебіо, в якому повідомлялося, що кінцевим пунктом призначення є порт Кальяо, і тепер, схилившись над столом з мапою, робив розрахунки для зміни курсу.

— Мігель Кабрера, якщо не помиляюся, — обернувся він на звук, коли відчинилися двері. — Вважаю, нам дуже пощастило, що на борту нашої красуні знайшовся такий пасажир. Признаюся, був би радий бачити Вас у своїй команді в якості боцмана або навіть старшого помічника, — посміхнувся він своїм великим ротом із чуттєвими губами, щиро подаючи руку для вітання.

Він хотів ще щось додати, але Альварес, різко смикнувши до себе простягнуту руку, рухом знизу вгору з силою встромив масивний абордажний тесак йому в сонячне сплетіння. Капітан осікся на півслові, кілька разів судорожно ковтнув повітря, повалився на стіл і затих. Пірат чудово знав, як вбити людину швидко і без зайвого шуму. Широке трохи зігнуте вісімнадцятидюймове лезо увійшло в серце не зачепивши ребер. Майстерність, гідна хірурга.

Альварес притримав тіло, допомагаючи йому безшумно сповзти долу, і акуратно прибрав мапи подалі від калюжі крові, що розпливалася на столі. Вони ще знадобляться. Потім сунув собі за пояса револьвер, до якого його нині покійний хазяїн навіть не встиг потягнутися, і попрямував до дверей.

Постояв прислухаючись…

Двері в сусідню каюту гучно гепнули, і важкі чоботи боцмана квапливо затупотіли по трапу і далі в бік бака. Певно, метушня в кубрику, все ж таки привернула його увагу. Треба було поквапитись. Шарпонувши на себе двері, Альварес очі в очі опинився проти отця Ігнасіо, який чатував на нього. І лише чудова реакція досвідченого фехтувальника дозволила бандитові миттєво закрити двері, які прийняли на себе потужний удар відточеної дагаси, що наскрізь пробила дошки на рівні очей пірата. Він явно недооцінив цього священика, який виявився набагато кмітливішим і спритнішим, ніж здавалося. Не гаючи ані секунди, Альварес знову різко смикнув двері, вирвавши з рук священика застряглий в дереві кинджал, і завдав удару абордажним тесаком прямо під напомаджену борідку отця Ігнасіо. Легко пройшовши крізь незахищене бріганом горло, лезо ткнулося в шийний хребець. З-під леза фонтаном бризнула кров.

Отець Ігнасіо захрипів, і, перш ніж його очі закотилися, далекий сполох блискавки висвітив маску смерті з хижим оскалом, яка дивилася прямо на нього. Він згадав, де бачив цей образ раніше…

Коли Альварес покінчив із священиком, різанина на баку вже скінчилася. І хоча без зайвого шуму не обійшлося, п’ятеро замкнених в тісному приміщені матросів не мали жодного шансу проти трьох озброєних бандитів.

Двері кубрика відчинилися, звідти шкутильгаючи вибіг матрос, але, не встигши зробити і п'яти кроків, впав, уражений ножем, що встромився йому в спину. Слідом за матросом із кубрика вискочило троє піратів. Гарретт відразу шмигнув в трюм, — йому випало знайти і упокоїти брата Немезія. Кіллорейн, помітивши отця Луісіо, що гайнув на ют, кинувся за ним. А Браун рушив на боцмана, який затримався на шкафуті, щоб витягти зі шлюпки двометрового відпорного крюка.

Альварес дістав з-за пояса револьвер. Боцмана від нього закривала шлюпка, тому пірат, прицілившись, вистрілив в старпома, який вибіг на півбак. Але, закрита від місячного сяйва полотнищами вітрил, верхня частина носової палуби була занурена в темряву, і Альварес схибив.

В цей час штурвальний, який опинився в самому центрі подій, випустив штурвала. Залишившись без керма, шхуна різко нахилилася, повертаючи до вітру. Бортова хитавиця посилилася. Штурвальний, не знаходячи іншого виходу, спритно подерся по вантах і швидко зник в тіні піднятих вітрил. Альварес не вагаючись рубонув важким лезом по снастях. Відсічені кінці вант маятником гойднулися до протилежного борту. У темному небі над головами людей, що зітнулися в смертельній сутичці, пролунав несамовитий окрик. Немов міфічні кери — крадійки душ — зібралися там, в темряві, і лаються за право висмоктати кров з чергової жертви. Від цього крику у людей застигла в жилах кров. Усі в заціпенінні дивилися, як із темряви, безладно перевертаючись, немов кинута дитиною веретяна лялька, виринуло тіло і з глухим стуком вдарилося об палубу.