ГЛАВА 9. ШТОРМ

Погойдуючись на легких хвилях, баркас прямував до судна. Дієго Альварес сидів на мокрій холодній скрині і намагався дрімати, але спричинене перевтомою та близькістю скарбів нервове збудження не давало йому зімкнути очей. Він майже фізично відчував під собою важкі золоті свічники. Він сам бачив, як ченці укладали їх в скриню, обертаючи цупким сукном, щоб вони не брязкали одне об одне.

На шхуні загасили палубні ліхтарі. Легкі обводи її витонченого корпусу виразно проступали крізь поволоку ранкової мряки. Граціозна і швидка на ходу — справжня мрія пірата — при слушному вітрі вона легко зробить 12 вузлів. Від Кальяо до Піско вони йшли в галфвінд, і перехід забрав менше доби. Зараз теж підуть в пів вітру тільки вже з правого борту, тож, наступної ночі можуть кинути якір в Кальяо. А якщо погода сприятиме, то можуть встигнути і завидна. Виходить, на все про все часу у Альвареса лише до полудня, далі зволікати буде небезпечно.

Якщо погода сприятиме… а якщо ні?

Вчорашній захід сонця передвіщав вітряний день. Отже, можливо буде шторм. Але шторм в плани Альвареса не входив, адже досі все йшло саме за його планом.

Спочатку він зробив так, що Птаха боцмана не пішла до бухти Паракас. Для цього в портовій таверні, де зупинилися матроси, Браун затіяв змагання, хто більше вип'є. Виграв боцман — здоровезний кудлатий чолов’яга років сорока-сорока п'яти. Але на ранок його так і не змогли збудити, хоча намагалися мало не усією командою. А коли ближче до обіду він нарешті видерся до зали, то відразу почав похмелятися і оклигав лише увечері. Внаслідок шхуна залишилася в порту і її мали змогу зафрахтувати церковники.

Далі, в розмові з отцем Еусебіо Альварес, немов би мимохіть, кинув думку, що краще б матросам до пори не знати, куди вирушає вантаж, щоб ненароком не бовкнули в місті. І у піратів з'явилася цілком законна можливість потрапити на судно в якості матросів, коли капітан вирішив поповнити команду для дальнього рейсу. В якомусь великому місті він би не мав із цим жодних труднощів, але в таверні такої глухої діри, як Піско, він зміг знайти лише тих, кого було потрібно Альваресу, — трьох його друзяк. Конкурентів усунули різними способами — один занедужав на пронос, другому в досить невинній ситуації зламали руку, третього напоїли до білої гарячки.

Поки його супутники здійснювали свою частину плану, Альварес настільки переконливо відігравав роль простого матроса з барка Алісія, що священик навіть сплатив набожному чоловікові декілька золотих за допомогу церкві. Але Альварес і на думці не мав зловтішатися. Йому навіть було трохи шкода цього невисокого сивого настоятеля скромної провінційної церкви, який увесь свій вік просидів на скринях із золотими дублонами, і навіть гадки не мав ними скористатися. Це було за межами розуміння Альвареса. В юності він і сам відвідував католицьку школу і навіть готувався прийняти духовний сан, може саме тому тепер усіх святош вважав користолюбними лицемірами. Навіть добре, що йому не доведеться вбивати цього симпатичного довірливого старого зі жвавими очима. А ось отцеві Ігнасіо він готовий перерізати горлянку хоч вже зараз. Хоча б за його гостру напомаджену борідку, яку той весь час суне куди не слід. Він або щось запідозрив, або занадто вже завзято виконує свої обов'язки наглядача. Усі ці три дні він просто очей не зводив з Альвареса…

Грубий поштовх у бік вивів Альвареса із заціпеніння. На баркасі піднялася метушня — викидали кранци, подавали на шхуну швартови. Матросів, які ходили на суднах як пасажири, зазвичай недолюблювали, вважаючи їх за ледацюг. Але Альварес не звернув уваги. Він взагалі вже не бачив цих людей серед живих. Для нього вони були лише прикрою завадою на шляху до його скарбів, або засобом досягнення мети, як, наприклад, троє його супутників. Але про них він подбає пізніше, коли прийде час. Найняті на шхуну матросами вони теж були тут — Браун сидів у баркасі за кермом, а Кіллорейн і Гарретт на борту шхуни разом з іншими матросами приймали вантаж.

Отже усі діючі особи були в зборі. Геніально розіграна ним п'єса наближалася до своєї розв’язки…

***

Альварес прокинувся від тупоту ніг по палубі. Повітря в каюті було вологим і солоним, хитавиця посилилася. Насувався шторм. Він не чув, щоб били ринду, і Гарретт, який мав розбудити його о дванадцятій, ще не заходив. Тож до полудня відпочити не вдалося. Але це не біда, наразі кожна хвилина може виявитися, в буквальному сенсі, на вагу золота. А в вирішальний момент, коли діяти треба буде швидко та енергійно, азарт сутички надасть йому стільки сил, скільки знадобиться. Так було завжди під час його численних абордажів, коли доводилося і рубатися, і гасати по палубах, а потім вести багатогодинні виснажливі перемовини, доки супротивник визнає свою поразку і погодиться на всі умови піратів.

Альварес вибіг на палубу. На шхуні було оголошено аврал. Вітрила вже прибрали, залишили тільки зарифлений грот. Боцман на баку керував групою матросів, які ушнуровували стаксель. Ще кілька матросів товклися в сусідній каюті, укладаючи в рундук брі-фок. Альварес штурхонув одного з них і гаркнув, щоб вони негайно закріпили шлюпку, яку було встановлено на шкафуті. Якщо судно отримає ушкодження, але залишиться на плаву, то його можна буде відвести на острови, розвантажити і затопити. Але якщо воно втратить обидві шлюпки, то висадитися з нього на берег можна буде лише уплав, а для розвантаження доведеться споруджувати пліт. Звичайно, для ремонту судна можна буде просто зайти в найближчий порт, але в такому разі із скарбами доведеться розпрощатися.

І тут вдарив перший шквал.