Розділ 9: Кроки до майбутнього

Ніч була спокійною, і лише м’яке світло місяця проникало через вікно, відкидаючи довгі тіні на стіни кімнати. Етел сиділа на ліжку, загорнута в плед, погляд її був зосереджений на темному небі. Вона не могла перестати думати про те, що сталося між нею та Дереком. Всі її думки переплелися в одну велику хвилю почуттів: сумніви, надії, страхи і бажання.

Погляд її затуманився, коли вона пригадала його обійми, його слова, його поцілунки. Все це було настільки реальним, таким справжнім, що вона майже не могла повірити, що стала частиною чогось, що почалося так несподівано. Чи було це просто пристрастю? Чи це був початок чогось більшого, чого вона так давно прагнула?

Двері відчинилися, і Етел здригнулася, коли побачила, як Дерек заходить до кімнати. Його погляд був м’яким, але глибоким, і від нього важко було відірвати очі. Вона відчула, як серце прискорило свій ритм, і вже не могла стримати той погляд, який її все більше манив.

— Все добре? — його голос був тихим, але в ньому звучала турбота.

Вона кивнула, відчуваючи, як в її грудях розцвітає тепло від його присутності.

— Так, просто думаю… — вона зітхнула, намагаючись сформулювати свої думки. — Я не зовсім розумію, що відбувається між нами. Весь цей час ми були так різними, і раптом все змінилося.

Дерек наблизився до неї, і його погляд був таким ніжним, що здавалося, ніби він зчитував всі її думки. Він сів поруч, не зупиняючи свого погляду на її обличчі.

— Я теж не знаю, що нас чекає, — сказав він тихо, його голос був спокійним, але в ньому відчувалася така сила, яка могла змусити її повірити в усе. — Але я точно знаю, що хочу бути з тобою, зараз і в майбутньому. Усі ці почуття… це не просто жарти. Це справжнє.

Його слова знову заповнили її серце теплом. Вона дивилася на нього, і в її грудях виникло відчуття того, що все, що відбувається між ними, може бути більше, ніж просто інтимний зв’язок. Це була можливість бути відкритими один перед одним, можливість поділитися всім, що вони могли дати.

Вона нахилилася до нього, і їхні губи зустрілися в поцілунку. Цей поцілунок був спокійним, м’яким, наче обіцянка бути поряд один з одним. Вона відчула його руки, що обвивали її талію, притягуючи ще ближче. І кожен рух його губ був сповнений ніжності, яку вона так довго шукала.

— Я хочу, щоб ми йшли далі разом, — сказала вона, коли відділилася від нього, зітхнувши. — Я хочу це знати. Я готова до всього, що буде далі, якщо ти будеш поряд.

Дерек погладив її по волоссю, і його очі наповнилися ніжністю.

— Ти для мене більше, ніж просто частина цього світу, — відповів він, і в його голосі звучала така впевненість, що Етел відчула, як її серце розцвітає від щастя. — Ти — моя найцінніша частина.

Вона відчула, як важливість його слів осідає в її душі, і на її обличчі розцвіла усмішка. Вона поклала свою голову на його плече, насолоджуючись спокоєм, який він приносив, і знову відчула себе в безпеці.

Тим часом, її розум не переставав крутитися навколо майбутнього, яке чекало їх попереду. Більшість людей на її місці відчували б страх перед невідомістю, але вона відчула, що в його обіймах все буде можливим. Вони разом переживуть все, що їм судилося, і в цьому була велика сила.

— Все буде добре, — сказала вона, знаючи, що ці слова не просто обіцянка, а справжнє відчуття того, що вона готова пройти через будь-які труднощі, якщо він буде поряд. — Ми подолаємо все.

Він поцілував її в лоб і відповів з усмішкою, яка була втіленням впевненості і надії:

— Так, разом.