Глава 17

У понеділок я приїхала в академію налаштованою на плідну роботу. Вчора Арс сказав мені, що я можу використовувати його ім’я, як гарантію того, що діло буде доведено до кінця. Він вирішив, що Людмила незнайома для студентів, тому жертви не матимуть довіри до неї, тоді як він все ж викладач академії, який заступився за мене. 

Окрім того, вчора в нас була онлайн-зустріч із директрисою. Ми обговорювали останні новини, та складали плани на цей тиждень. 

Як вияснилося Рія викрала важливі для нас записи з камер відеоспостереження та декілька документів, що підтверджують нелегальну співпрацю на чорному ринку. Міллі потрапила в будинок Віктора, де знайшла таємну кімнату, але не змогла зайти туди. Тата нарешті зламала камери в казино та ми отримали записи, що нас шокували. Арсеній, як вияснилося, працюючи викладачем, тісно співпрацював з Олександром Покотилом та за цей час знайшов багато документів, які доводили його нелегальну роботу: хабарництво, покриття злочинів та його повну підтримку проституції та незаконні азартні ігри. 

-Хороша робота! - похвалила нас Людмила. - За планом ми повинні були всі знайдені докази віддати в прокуратуру на суд, але я впевнена, що правосуддя ми не доб’ємося. Суд може затягнутися на роки, а злочинці тим часом будуть і далі спокійно жити. Тому план такий: їх потрібно ліквідувати та висвітлити їх незаконні дії зі всіма доказами. Ми повинні показати людям справжнє обличчя сім’ї Покотило, але не можна залишати їх живими. 

-У мене є пропозиція. 

-Так, Міллі, ми тебе слухаємо. 

-Як щодо того, щоб Тата, а можливо й уся команда хакерів допомогла нам розповсюдити відео та копії документів в інтернеті та всіх соціальних мережах. Як тільки інформація стане загально доступною, суспільство почне бунтувати. Саме тоді можна вдіяти правосуддя, тобто ліквідувати. - Міллі задоволено усміхнулася. - Ми навіть станемо героями. 

-А також можна вбивати їх по черзі та залишати карту, на якій буде написано… - Рія замислилася на мить. 

-Вершники правосуддя? - запропонувала Тата. 

-О, чудова ідея! - вигукнула снайперка, непосидюче, як дитина. - А потім можна буде зробити відео, де ми в довгих чорних мантіях йдемо містом. Це буде просто бомбезно, ми станемо популярними, про нас всі будуть говорити!...

-Вгамуйся, Ріє! - перервала дівчину директорка. - Та все ж, повинна зізнатися, що ідея мені подобається. 

-Тоді ми продумаємо деталі, щоб все пройшло без проблем і повідомимо вам. 

-Добре, буду чекати результатів. 

Після того, Тата вимкнула дзвінок, вона повернулася до Арсенія з питанням:

-Чого ти не сказав їй, що мені допомагав невідомий хакер? 

-Тому, що хочу сам його знайти. Не впевнений, що начальству потрібно знати про нього, Тато. 

Арс прямо дивився в очі мулатки, він своїм поглядом показував важливість тримати це в таємниці. 

-Ви досі не зрозуміли, хто та загадкова людина, що просила допомоги? - поцікавилася я. 

-Я думала, що він із загону “Еліт”. - сказала свою думку Міллі. - Ти тоді сказав, що знав тільки одного настільки талановитого хакера. 

-Таке було б можливо, якби він був живий. - різко відповів Арсеній, швидко вийшовши з кімнати. 

Тоді я вперше замислилася про те, чому елітний загін, який стільки робив для п’ятірки найсильніших, розпався? А особливо, як це вплинуло на Арса, враховуючи те, що він був лідером. 

Заїжджаючи на закриту територію поліційної академії, я вирішила викинути всі думки про Арса та загін “Еліт”. Спочатку закінчу справу, а потім розберуся з цим. До того ж у мене є ще одна незакінчена справа, про яку я не забула, але відклала - загадкова смерть моєї мами. 

***

-У мене є записи лікаря про мій стан після побиття. - навпроти сидів білявий хлопець і нервово стискав руки в кулаки, розповідаючи про те, як його побили друзі Олега. 

-Чудово, вони знадобляться. - сказала йому я, додаючи теплоти в голос. - Я хочу помститися йому, але навряд чи його тато дозволить це зробити через суд. Я хочу, аби ми разом зібралися й розповіли про все людям. 

-Я знаю, чув про це від інших, тому й прийшов до тебе. - хлопець нервово проковтнув слину, а потім нахилися ближче до мене. - Але маю застерегти тебе, Аліє, Покотило також знає про це, тому ти можеш опинитися в небезпеці. 

-Дякую за застереження, я прислухаюся до тебе. - я постаралася мило усміхнутися, хоча вся була напружена. 

Надіятися на те, щоб Олег не дізнався про мою діяльність було б дурістю, але я не думала, що це станеться настільки швидко. Я не була готова зараз протистояти йому, мені потрібно було більше доказів. 

-Все нормально, Алю, ми вистоїмо проти нього. - Оля погладила мене по плечу. 

Я стримала обіцянку, яку дала світлоголовому хлопцеві, наступні зустрічі з жертвами я проводила більш обережно. Я збирала всі крупинки злодіянь Олега, намагаючись отримати такий компромат, щоб його зненавиділа вся планета. Я знала, що він хотів зловити мене, постійно шукав, розпитував, де я ховаюся. За останній час, у мене з’явилося чимало прихильників, які ненавиділи Покотило, тому вони всіляко допомагали мені переховуватися та уникати його.