Глава 15

Останні декілька днів я лікувалася, їла та багато спала. Дівчата кожного ранку ходили на роботу та навчання, Арс після того вечора більше не був вдома, а Тата або працювала за комп’ютером, або слідкувала за моїм здоров’ям. 

Сьогодні я почувала себе набагато краще, тому вирішила спуститися до хакерки в кабінет. 

-Привіт! 

Дівчина повернулася в круглому кріслі до мене й також привіталася. 

-Привіт. Тобі вже краще? 

-Так, я себе чудово почуваю. - я підійшла ближче й сіла в крісло. - Вибач, що тобі довелося постраждати через мене. 

-Ну мені й так потрібна була ще одна прикраса з камерою, тому ти просто пришвидшила цю подію. І якщо ти думаєш, що турбота про тебе була для мене стражданням, то помиляєшся. Мені подобається турбуватися про інших. 

Тата підморгнула мені, я усміхнулася у відповідь. Дівчина сиділа в спальних штанах із рожевими динозаврами та чоловічій білій футболці. Її неслухняне кучеряве волосся було зав’язане у дулю. Вона повернулася до відео, яке переглядала й сказала: 

-Мене щось бентежить на цьому уривку, але я не можу зрозуміти що саме. Це не дає мені спокійно спати. Подивись уважно, може щось помітиш. 

Тата натиснула на знак “play”, а я почала уважно вдивлятися. Ми позавчора всі дивилися це відео, як пряму трансляцію, якщо це можна так назвати. Але тоді ліки зменшили свою дію в організмі, мені було занадто боляче, щоб фокусуватися на тому, що там відбувалося. Тепер же я дуже уважно почала слідкувати за подіями на екрані. 

Олександр Покотило, який вважається моїм батьком, але я досі не можу в це повірити, сидів у кріслі кабінету, його сорочка ледь трималася на великому животі, він звичним способом витер лисину носовою хустинкою. 

З правого боку біля нього сиділа Карина в тій же сукні, в якій я бачила її в академії. Біля неї примостився Олег. Віктор знаходився по ліву руку від батька. 

-Ні, - сказала Рія за кадром, - я не помиляюся. 

Дівчина взяла пістолет і направила його прямо в голову Віктора. Той навіть не ворухнувся. 

-Мене вчили стріляти двома руками. - при цих словах дівчина переклала пістолет у ліву руку. - Тому я точно знаю, як куля входить у тіло людини, коли стріляєш правою рукою, а коли лівою. Як би я не хотіла це скрити, але мене зажди тягне в правий бік, бо я правша. Так от, наш стрілець лівша, я в цьому впевнена. 

“Нічого собі, вона дуже крута” - подумала я. Олег висловив мої думки. 

-Вау, вона неймовірна. - у його голосі було чути захоплення. 

На цьому моменті Тата поставила відео на паузу. Дівчина подивилася на мене з надією в очах. 

-Хто саме змушує тебе відчувати щось неправильне? 

-Віктор. - відповіла вона. 

-Мене також. 

-Правда? - зраділа мулатка. - Значить все ж щось є, а не в мене параноя. 

-Подивімось ще раз. - запропонувала я та знову уважно подивилася на екран. 

Ось Рія говорить, що впевнена, наступне, що ми бачимо: пістолет, який вона підіймає зі столу, наводить його на Віктора. Всі в кімнаті напружилися, Каріна нервово сіпнулася, але Віктор сидить спокійно. В момент, коли Рія змінює руку тримання пістолета, сім’я, крім Віктора знову проявляє якісь емоції. Хоча з цього ракурсу погано видно всіх інших, але реакцію можна було помітити, навіть взяти до уваги сіпання ноги Олега. 

-Подивись уважно, Віктор не реагує на зброю. - сказала я. - Чому? 

-Він не боїться? 

-Знає, що Рія не вистрелить? 

-Навіть, якщо так, то він все одно мусить хоч якось відреагувати. Також у людини є рефлекси, над якими вона не власна. 

-Тоді він просто контужений. - зробила висновок Тата. 

-Він просто не той за кого себе видає. 

Я різко схопила метального ножа, встала у стійку, готовлячись метнути його у будь-який момент. 

-Ого, хороша реакція. - у дверях стояла Міллі. Я видихнула й опустила зброю. 

-Вибач, професійне. - я відклала ніж. - А ще нервове трохи. 

-Все нормально, не переймайся. 

-Хіба ти не бачила, що увімкнулася лампочка і я перевірила, хто прийшов? Я б не пустила нікого чужого. 

-Я не бачила, вдивлялася у відео. 

-То що ти мала на увазі, Міллі? - запитала Тата. 

-Я відчуваю, що він не той за кого себе видає, але в мене немає доказів. 

-Знайдемо. - тільки й відповіла хакерка. 

***

Ранок суботи почала, як зазвичай, зі спортивного навантаження. Сьогодні я приєдналася до звичного ранкового тренування Рії, ми вирішили спробувати тренуватися в парі. Трохи пізніше до нас прийшов Арс, деякий час спостерігав за нами, а потім почав давати деякі поради. 

-При реальній загрозі Аля швидше тебе вб’є, ніж противника, тому не підходь до неї занадто близько, дай їй місце для замаху. 

Ми дослухалися до нього, адже розуміли, що його досвід набагато більший.