Глава 13

Коли я під'їжджала до академії на своєму мотоциклі, то була впевнена, що Рія права й мені потрібно придивитися до інших хлопців. Я вчуся в академії поліції, тому з цим проблем не буде. А друге, в чому я була впевнена: я мушу викликати в Олега негативні емоції та спровокувати його. Головне, зробити якісне відео, де буде все добре видно, щоб були докази. 

Я з дитинства виховувалася в Пеклі, тому добре знаю, як правильно групуватися, щоб постраждати якомога менше. 

Я поставила мотоцикл на стоянку та швидко побігла в казарму. Залишилося не так багато часу, щоб переодягнутися та встигнути на стрій. 

Цілий день я розглядала хлопців. Я дивилася на тих, хто вчився на моєму курсі, також старших курсантів, але… 

Я тяжко видихнула та подивилася на конспект. Сьогодні навчання геть не йшло, хоча мені й подобається вчитися в академії. Та цього разу я мала занадто багато інших думок, тому не могла сфокусуватися. 

Після пар, я йшла до казарми, коли побачила Арса на полігоні. Хоч осінь вже вступила у свої права та погода відчутно змінилася на холоднішу, але сьогодні був теплий сонячний день. Арсеній проводив пару для курсантів другого чи третього курсу, він розповідав їм техніку бою. Курсанти мовчки слухали, поки їх викладач не сказав щось. Я спостерігала, як

хлопці та декілька дівчат поділилися на пари й почали відпрацювати напад, що показав їм Арс. 

Він виглядав сильним, мужнім та неперевершено привабливим. І як мені слідувати тій пораді, якщо я не помічаю нікого крім цього чоловіка? 

-Красунчики, чи не так? 

До мене підійшла дівчина з коротким каре, вона була трохи нижча за мене, її фігура струнка, але підтягнута. В перший тиждень навчання, дівчина підійшла та простягла до мене зелене яблуко й сказала: 

-На нашому курсі всього четверо дівчат, тому варто триматися разом. До того ж ми навіть живемо разом. 

Тоді вона мені дуже нагадала Олю, рана від її втрати була для мене свіжою, хоч це й сталося давно. Я щось грубо їй відповіла та пішла геть. Наші однокурсниці товаришували разом, а я та ця дівчина залишилися одиначками. 

-Так, красунчики… - відповіла я стримано. 

-Кажуть, що цей викладач новий та не є офіцером. 

-Ти любиш плітки? - слова вирвалися з мене занадто різко. 

Дівчино гірко зітхнула, але все ж відповіла спокійно: 

-Ні, просто потрібно мати достатньо інформації, щоб вижити тут. Ти так не вважаєш? - погляд дівчини був занадто серйозним, я напружилася. - Здається, що академія поліції виховує не офіцерів, а хуліганів, тих, хто не саджатиме злочинців, а випускатиме їх, або самі там опиняться. 

-Чому ти так думаєш? - запитала я. 

-Просто спостерігай за ними. Уважно подивись, що тут коїться. 

Вона більше не сказала ні слова. А наступного дня я зрозуміла її слова. Дівчина стала жертвою знущань Олега. 

Я випадково помітила молодшого Покотило та його дружків, що йшли за казарми. Там були тільки підсобні будівлі, тому я вирішила прослідкувати за ними. 

Моя інтуїція не підвела, я побачила дуже неприємну картину, заглянувши в щілину. Олег стояв, поклавши руки в кишені. Він нічого не робив та не говорив, але ті двоє його друзів нахабно торкалися до дівчини, що стояла в одній спідній білизні, мацали її в інтимних місцях та легенько били там, де ніхто не зможе помітити. Хоч удари й здавалися не сильними, але вони залишили сліди на молочній шкірі дівчини. 

Я намагалася зняти на відео якомога більше, але з цього ракурсу картинка була занадто поганою. Тоді я витягла чокер з камерою, який Тата давала Рії в день, коли ми були в казино. Я зухвало вкрала його на вихідних і постійно носила з собою. Ось він і знадобився. Одягнувши прикрасу, я зайшла в приміщення, де був зібраний непотріб. “І це не тільки про речі” - промайнуло в моїй голові. 

-Вам не соромно? - всі четверо здивовано витріщилися на мене. - Троє недочоловіків ображають одну дівчину. 

Я зло сплюнула на землю. 

-Ти хто? - запитав Олег. 

-Точно не твоя совість. - відповіла я. - Тоді, може, твоя смерть? 

-Ти що, курво, нариваєшся? - один з друзів, той що стояв справа підійшов на два кроки ближче до мене. 

Я не знала про дружків Олега геть нічого. “Ви мусите вивчити всю інформацію, нічого не пропускайте” - пролунав у голові повчальний голос Арса. Я пирхнула на це. Та мої суперники подумали, що це до них. Той, що стояв зліва відпустив дівчину й наблизився до мене. Тепер усі троє звертали увагу тільки на мене. Мені потрібно було допомогти цій дівчині вибратися звідси, але, на жаль, двері були тільки за моєю спиною.

Я намагалася згадати її ім’я, але чомусь не могла віднайти цю інформацію у своїй пам’яті, тому просто подивилася на неї та сказала: 

-Йди геть!

-О, ні, Оля залишиться з нами й подивиться, що трапляється з такими наглими дівками, як ти. - зло проговорив Олег і почав підходити до мене. 

У середині щось перемкнуло. Оля. Я поглянула в блакитні очі дівчини, яка дивилася на мене з надією.