Глава 9

-Акторка з тебе така собі, Алю! - почула я в навушнику голос Міллі, поки витягала із каблуків своїх туфель ножі без руків'я. 

Я сиділа в одній з кабінок вбиральні й викручувала набійки своїх туфель, коли дівчата вирішили обговорити моє феєричне проходження металошукача. 

-Благо, у неї шикарні груди. - голос Рії був приглушений. - Аж заздрісно. 

-Йдіть ви, дівчата! - відповіла я. 

Я почула, що хтось зайшов у приміщення та затамувала подих. 

-Куди нас перевезуть? Що з нами буде? - голос дівчини зривався на плач, але вона з усіх сил намагалася триматися. 

-Заспокойся, зараз не час панікувати. - почувся голос ще однієї. - Потрібно придумати план втечі. 

-Тут охоронців більше, ніж усіх нас. 

-Я сказала: заспокойся. Ми ж не силою будемо пробиватися, а хитрістю. 

-Я взагалі думаю, що краще покінчити з цим всім. - я почула третій голос.

-Закрий рот! - зло вигукнула друга дівчина. 

-А що? Ми все одно вже краще жити не будемо, а так хоч їм нічого не дістанеться від нас. 

Нарешті я впоралася із застібкою на туфлях, відкрила кабінку й вийшла до трьох дівчат. Вони перелякано витріщилися на мене, а потім повільно почали підходити до виходу. 

-Якщо ви планували перемогти когось хитрістю, то потрібно було почати з мене. - після моїх слів вони завмерли. 

-Тікаймо! - сказала та, що пропонувала придумати план втечі. 

-Погана ідея. - я підійшла до умивальника й поклала на нього свої ножі. - Перед тим, як таке обговорювати потрібно хоча б перевірити, чи тут хтось є. 

-Я заглянула під кожну кабінку. - знову відповіла сміливіша, й, імовірно, старша дівчина. 

-Я підняла ноги. - я говорила спокійно, просто миючи руки, але бачила, як дівчата перелякані навіть цим. - Не бійтеся, я з поліції, ми тут під прикриттям, щоб врятувати вас, тому для вас краще не робити зайвих рухів. 

-Ви справді нас врятуєте? - проговорила менша, її очі були дуже великі, приємного блакитного відтінку.  

-Кому ти віриш? - зло проговорила та, що пропонувала покінчити з життям. - Де докази, що ти з поліції? Є документи? 

-Справді думаєш, що я принесу документи працівника поліції в лігво звіра? - запитала я. 

Дівчата почали недовірливо дивитися на мене, тому я вирішила дати їм те, що їх заспокоїть. 

-Ви знаєте Анну Котольську й Колю Вишненко? - вони похитали головою у знак згоди. - Вони сповістили нас про ваше перебування тут, ми провели розслідування й зрозуміли, що вас будуть сьогодні перевозити в інше місце, а також інших дівчат привезуть сюди замість вас. Ми хочемо врятувати й вас, і їх, а якщо все складеться, то й всіх інших. Вірити мені чи ні - ваш вибір, але якщо ви сядете в машину, то вас заберуть, як тільки ви виїдете з міста. 

-Ви знаєте, куди нас повезуть? 

-Вбивати. - я вирішила сказати правду. - Але перед цим заберуть органи, які їм потрібні. 

Усі троє побіліли від правди. Вони здогадувалися, що їх чекає, але почути це були не готові. 

-Подумайте про те, що я також ризикую, адже ви можете вийти та розказати, що я працівник поліції та все знаю. В такому випадку, я живою з казино не вийду. Але, якщо ви мені довіритесь, то всі залишаться живими. 

Я вирішила не чекати їх рішення, а просто прикріпила ножі до ніг і пішла, залишивши їх на одинці. 

-Просто для того, щоб ти знала: ти забула вимкнути мікрофон у навушнику, тому ми чули все, що там відбувалося. - сказала Тата. 

-Вибачте, я забула. 

-Ти справді стальна королева, безпощадна, як про тебе й говорять. - здивовано сказала Міллі. - Якщо ти так ріжеш словами, то думаю твоє лезо ножа завжди проходить легко. 

-Я ніколи не думала про те, що відчувають інші. Та що там, я ніколи не думала про те, що відчуваю я. 

-Якщо ми тут для того, щоб працювати, то зараз самий час. - Рія була чимось роздратована. - Скоро приїдуть дівчата, тому будьте напоготові.

Я підійшла до Арса, який з кимось спілкувався про бізнес. Він виглядав неперевершено: спокійний, з легкою усмішкою на обличчі,  повністю розслаблений та красивий. Чоловік лагідно обійняв мене за талію, як тільки я підійшла, потім попрощався зі співрозмовником, увімкнув мікрофон та сказав: 

-Повна готовність.

-Я сповістила Миколу, що ми готові їх забрати. - сказала Тата. 

-Машина прибуде через п’ять хвилин. - Рія. 

-Міллі, твій вихід. - тепер Арс став серйозним та зосередженим на справі. 

Зі списку запрошених гостей, білявка знайшла знайоме ім’я. Вона сказала, що давно викрадала в нього документи, але він настільки був закоханий у неї, що не повірив. Дівчина вирішила скористатися нагодою та попросити собі запрошення. 

-Він галасливий, тому почне вихвалятися мною, так ми зможемо відвернути всю увагу. - сказала тоді вона. 

Тільки зараз я зрозуміла, що Міллі мала на увазі. Вона дійсно була неперевершеною, її горда статура та аристократична поведінка показували, що вона не проста. У ній була загадка, аура впевненої дівчини та харизма. Міллі обрала червону сукню, яка спереду була закритою, але привабливо обтягувала її груди, ззаду ж чекав сюрприз у вигляді відкритої спини й розрізу на правій нозі. Крім яскравого кольору, дівчина обрала тканину, яка сяяла, віддаючи свій блиск. Незмінно червоні губи, та легкий макіяж очей, а волосся вона зібрала у високу зачіску, щоб відкрити шию та не закривати свою спину.