Глава 6

Ми приїхали до невеликого двоповерхового будинку. На другому поверсі було дві спальні, одна навпроти одної, ванна кімната та балкон. На першому також були дві кімнати, але вдвічі менші, невелика вітальня, ванна та кухня. 

Ми вирішили, що краще буде Рії та Міллі жити окремо, щоб усі залишилися живі. Тому ми з темноволосою зайняли кімнату, що була з правого боку, а дівчата поселилися навпроти. Арс зайняв найменшу кімнату на першому поверсі, пояснюючи це тим, що він - чоловік і більшу частину часу буде жити в академії, тому йому багато місця не потрібно. 

Розклавши речі, ми зібралися внизу для обговорення наших подальших дій. Арс був нашим лідером і саме він відповідав за виконання завдання. 

-Отже, нагадаймо план і розв'язуймо нагальні питання. - почав чоловік. 

-Ми всі знаємо…

-Значить так, дівчата! - він уважно подивився на кожну з нас і продовжив: - Ситуація складається наступним чином: усі тут присутні так чи інакше потрапили сюди не за своєю волею, але ми повинні співпрацювати разом, адже саме від цього залежить успіх виконання нашого завдання. Вам сказати, що буде в разі нашого провалу чи самі здогадаєтеся? 

Ми усі мовчали, кожна з нас розуміє наскільки це може бути небезпечно та чим обернеться для нас. Діти, яких ми бачили вранці просто стануть нашою заміною, ніхто навіть не буде знати, як і куди ми пропали. 

-Я бачу, що ви чудово розумієте, яка відповідальність лежить на нас. Тому я вважаю, що нам потрібні правила. Той, хто не буде їх дотримуватися - понесе покарання. Все зрозуміло? 

-Які правила? - запитала Міллі.

-Перше правило: поки один говорить, ніхто не перебиває, слухаємо один одного та прислухаємося до порад і пропозицій. Друге: ніяких сварок, поки ми на завданні. І третє правило: слухати мої накази та виконувати їх без питань. Поки ці три - найголовніші, інші будемо доповнювати по ходу справи. 

-Можна питання?

-Так, Ріє, запитуй. 

-Як поєднати перше і третє правила? Як же слухати одне одного та прислухатися, а потім виконувати твої накази без питань? 

-На таких зборах, як цей, а ми будемо проводити їх кожного тижня, ми будемо обговорювати план, вносити правки по ситуації та слухати поради одне одного. Та можуть бути ситуації, де потрібно буде діяти швидко, організовано, без проколів. Я, як лідер групи та старший серед вас, беру на себе право давати накази. 

-А можна ще одне питання. - Арс тяжко видихнув і хитнув головою вниз. Я усміхнулася від такого приречення з його боку, він точно не був у захваті від Рії та її питань. - А скільки тобі років? 

-Двадцять дев’ять.

-Ого… - вирвалося в мене. 

Він був старший, ніж я очікувала. По-перше, він виглядає молодшим за свій вік, хоч і має бороду. По-друге, я не думала, що загін “Еліт” так довго існує. Та якщо так подумати, то я живу в Пеклі вже десять років, а “Еліт” працює ще довше. Чи значить це, що я до кінця свого життя буду так жити? До цього моменту я ніколи не задумувалася, що мене чекає далі. Якщо бути відвертою, до початку цього завдання, я взагалі ні про що не думала, я просто жила. Ні, не жила, я просто існувала. 

За останні декілька днів я зрозуміла про своє життя більше, ніж до цього. Здається, що я мала роль робота, який просто виконував накази. Так, я сильна, витривала, чудово володію зброєю та достатньо розумна, щоб вміти аналізувати ситуацію та вийти переможцем. У мене є всі інстинкти для виживання, я цінна, як боєць, але як людина, як особистість я ніхто. 

-Алю, може, вийдеш з трансу, щоб ми могли продовжити?

Я різко похитала головою у різні боки, щоб позбутися зайвих думок, я подумаю про це пізніше. 

-Підраховуєш наскільки він старший? - прошепотіла до мене Рія. - Не переймайся,  вік не стане на заваді вашому коханню. 

-Що ти таке верзеш? 

-Досить шептатися, краще розкажіть мені, що у вас за плани, крім основного завдання? 

-Що? - я не підозрювала, що Арс знає про це.

-Не потрібно тримати мене за дурня, дівчата. Розповідайте. 

-Це через мене. - я навіть не дала дівчатам подумати, що казати. Мені було не зрозуміло, чому я відчуваю довіру до нього, але я вирішила зробити так, як підказували мені мої інстинкти. 

-Я хочу почути все. 

-Я впевнена, що ти знаєш, хто мій батько. - я відкрито глянула на чоловіка. Його сірі очі додавали спокою, він з довірою дивився на мене, тому я продовжила: - Також, я підозрюю, що моя мама померла не випадково, це було вбивство. Крім цього всього, я маю підозри, що замовником був хтось із сім’ї Покотило. Ось чому я вирішила, що хочу дізнатися про це більше.

-Також на її маму та помсту за смерть вказала Людмила, мені відомо, що вона ніколи нічого не робить дарма, тому ми вирішили дослідити цей випадок. - до обговорення приєднатися Міллі. - А також тест про батьківство не дарма потрапив у руки Алі саме в цей момент. Тобі не здається, що директорка навмисне це зробила? 

-Якщо дослідити особисту справу Алі, то ми отримуємо деякі нестикування, а безпосередньо смерть її матері та секрет появи дівчини у Пеклі. Щось тут не сходиться, а ми не можемо зрозуміти що. - Тата повернула макбук до чоловіка. - Ось, я намагалася скласти все хронологічно, але дещо не змогла дізнатися.