Розділ 40

Каміла

Я покрутилася перед дзеркалом. Чорні джинси, білий вязаний светр. Разом із чорним довгим пальто та чорними чобітками на каблуці це нормально як для осені? Напевно. 

Востаннє глянувши на себе у дщеркало я схопила невеличку сумочку та перекинувши її через плече вийшла з кімнати. 

Щойно я спустилася сходами як вхідні двері відчинилися і зайшов Макс. Він кинув на мене швидкий погляд і сказав

-Я тільки переодягнуся та їдемо.

Я кивнула головою. Так, як ви можете  зрозуміти Макс погодився. Тільки, причина змусила мене ще довго сміятися. Він сказав, начебто їде не через бажання розважитися та відпочити а тільки через те, щоб я не залізла в халепу як було це на перегонах з Кирилевським. Ну гаразд, визнаю що можливо якби тоді не він і хлопці то все б закінчилося не так гарненько.

Я сіла на диван у вітаотні і вийняла телефон. Прийшло повідомлення від Божени

Bosty: Їдете на вечірку?

Kama: Так, ви також будете?

Напевно, мені не варто було питати про це адже я і так знала відповідь. Здавалося, що жодна вечірка в цій країні не відбуваєть без їхньох компашки.

Bosty:Розуміється ) Одже до зустрічі.

Я лайкнула повідомлення і почула кроки з верху. За хвилину побачила Макса. Він посміхнувся щойно наші погляди зіткнулися. Я вражено підняла брови.

— А де твоя...? — я здивовано замовкла.

—А, типу борода? Я вирішив що мені краше без неї. До того ж ти казала що вона колюча.

Я хмикнула піднімаючись.

— А якщо я скажу що мені не подобаються твої руки, то що ти зробиш?

Макс нахмурив брови. 

—Ти ніколи не казала що тобі не подобпються мої руки, —сказав він тепер уже посміхаючись.

 Я закотила очі. Який же він розумник.

— І взагалі, я не розумію причини всієї цієї суперечки. Тобі не подобалася мою борода, я її зголив. А зараз ти здається злишся.

Я важко видихнула глянувши на нього.

— Макс, все одно подобалася мені вона чи ні. Якщо ти вважав себе набагато привабливішим іх нею, то тобі не варто було тільки через мене її забирати.

Хлопець хмикнув і ступив на крок ближче до мене.

— Вічно цим дівчатам щось не так, —сказав він.

Я ж хотіла відповісти але ми почули стукіт підборів і синхронно повернулися до сходів.

— Що? — спитала Катя котра з'явилася перед нами.

— Куди ти так вирядилася? - спитав Макс.

Я не могла відчувати його емоцвй але знала що кнопочка ''Старший суворий брат'' ввімкнулася.

— До Тоні. А що, вде не можна?

Брови Макса злетіли вгору.

— У тебе вигляд наче ти на вечірку їдеш а не до подруги, — хмикнуа Макс.

Катя закотила очі

— Хто б мене на вечірку запросив?

Я бачила що Макс хотів іще дещо відповісти але перервала його.

— Макс, здажться Каті не два рочки щоб її хтось одягав. І поїхали вже нарешті. Мені тут стає нудно.

Макс кинув на мене погляд а тоді розвернувся а Катя прошепотіла мені одними губами "Дякую" я ж тільки посміхнулася їй. 

Але раптом Макс зупинився а я врізалася у його плечі.

— Ти таксі їдеш? — спитав він Катю.

Вона кивнула у знак згоди.

— Нам по дорозі. Я тебе підвезу.

Я бачила що Катя не дуже пристала на цю ідею але все ж кивнула. Ми вийшли на вулицю де мама з Денисом садили деревце.

— Бувайте, — гукнув нам малий а ми помахали йому рукою.

І справді, по дорозі ми залишили Катю біля підїзду чому я здивувалася. Виявилося тут і живе та сама Тоня. Я ж потягнулася до панелі вмикаючи радіо. Почувши пісню, котру вранцв підмпівувала я не стрималася. А була це пісня Kola "Цілуй". Коли ж вона закінчилася і на заміну заграла якась іноземна я глянула на Макса котрий посміхався.

— Я знаю що погано співаю, — сказала я.

Хлопець кинув на мене швидкий погляд.

— Ні, насправді ти непогано співаєш. 

— Чому тоді ти смієшся? 

— Цікаво, оце 

Тримала у руці

Маленькі папірці

Де ти писав мені "люблю"

Справді так мило як вона співає?

Я закотила очі.

— Ти просто нічого не тямиш. Це ж так романтично. 

Брови Макс намружилися. 

— Що? - перепитала я його адже реакція була для мене не зрозуміла.

— Ти вже казала мені ці слова...— прошепотів він і подивився на мене відриваючи очі від дороги.

— Макс, дивися на дорогу. Це небещпечно. Так...казала. Тоді як ми перекладли пісню в перший навчальний день.

Макс знову глянув на дорогу. Я посміхнулася. Те, що спогади повертаються це справді чудово і добре. Попри мій страх...та все ж я відкину його. 

Ми ращом зайшли у будинок а у вуза врізалася гучна музика. Я помітила неподалік Андріана і він помахав нам рукою. Я, звичайно ж пішла до нього і відчула що Макс так само. Ми з хлопцем обійнялися а щ Максом вони потиснули руки.

— Радий вас бачити, — сказав Андріан посміхаючись мені.

— Я піду до Стаса. — сказав на вухо Макс і я кивнула дивлячись як він відходить в інший кінець кімнати де якраз зупинився Стас, Влад, Віктор і Божена. Дівчина зустрівшись з моїм поглядом посміхнулася а я відповіла їй тим же. Я повернулася до Андріана.

— На задньому дворі є басейн. Там принаймні тихіше.

 Я посміхнулася. Як ви могли зрозуміти я не фанат гучних місць. Але все ж я тут...не ясно чому. Ми вийшли на вулицю і я посміхнулася. Тишина. Неподалік побачила пару двох людей котрі сиділи на краю басейну а ноги були опущенв у воду.

— О, Алекс. — гукнув Андріан а хлопець повернувмя і посміхнувся.

 Дівчина також підвелася а я ледь рот стримала. Катя...вона ж у своєї Тоні була. Дівчина здається також зараз була стурбована моєю появою.

Ми ж підвйшли ближче. Андріан потиснув іщ Алексом руки і посміхнувся.

— Алекс, це Каміла. Моя одногрупниця. Каміла, це Алекс. Мій брат.

Я мило посміхнулася і ми з хлопцем також надто по діловому потисли один одному руки. 

— Дивно виходить, — засміявся Алекс. — Це Катя. Також моя одногрупниця.