Земля в крові

Вірш №9

Ми йшли у бій на вірний поклик смерті.
Потоплені й брудні, пригнічені і злі.
Ми пробиралися болотом, переплутали ріки у крові.
Ми йшли вперед, але для чого?
Невже хотіли ми вмирати? Звичайно, ні, але тоді,
Хто стане землю рідну захищати?
Стояти каменем і до кінця.
Заради тих хто ззаду спиту в затишнім домі у теплім ліжечку своїм, під ніжний спів – сонливу колискову.

Martin Wind

Подобається

#1235 в Різне
#266 в Поезія

У тексті є: війна, україна, рефлексія

Відредаговано: 09.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись