Земля в крові
Вірш №5
Під свист ракет і спалахи від бомб пекучих,
які стирають все до тла,вчувається той лемент панічно-істеричний,лю́дський,який за мить вже тухне, гасне в млосній тиші.
Й на перший погляд,здається, що це вже все – кінець. Вдалося ворогу урешті вбити промінь світла і життя.Проте не зовсім це є так – насправді.
Адже якщо пірнути трохи в глиб і зазирнути глибше,в укриття, томожна там угледіти життя–малесеньке таке у ранах все й порізах,та попри це воно жевріє ще і дише з разу попри раз.
І так повсюдно в сховках різних.
І знає смерть про це й лютує.
І кидає ще більше бомб, з такою нелюдською люттю.
І все заради того,щоби іскринку цю спалити й пагасити,втопити у руїнах.
Та не вдається задум цей їй втілити в життя-реальність, виснажується потроху й гасне вже не життя а вона сама.
І щойно втомиться доста, розчинеться і зникне у не змозі.
Життя поверне знову.
Відредаговано: 09.10.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
