Як мало важить те життя людськеє, а надто вже на полі бою, де вартість рівносильна кулі, одній єдиній, триклятій, металевій кулі.
Мабуть й тому у межах багатьох культур, народів, життя людське приймається як щось сакральне і оголошується за найцінніший скарб, що повстає над усімаскарбами, що тільки лиш існують в світі.
Й під впливом докси оцієї – людина зазнає страждань і болю, коли втрачає цінного когось, що так багато значив був для неї.
І виривається цей біль і сум’яття душі на волю і розчиняється у світовому горю, з яким ми всі пов’язані з початком власного життя.
І це прекрасно, це чудово, звичайно втратити когось це завжди важко до нестями, але без цього людина, не збагне своєї цінності – життя.
Бо із відсутністю культури люди, всього лиш ,просто, купка нещадних дикунів, що хочуть лиш і потребують крові, і для яких життя людське однакоцінне кулі, одній єдиній, триклятій, металевій кулі.
Відредаговано: 09.10.2023