Земля в крові
Вірш №1
Україно моя злотоцінна,
Ех скільки ти уже стерпіла за віки свого життя.
Скільки разів згиналось тіло твоє усе покровлене й в синцях.
Та попри це ти не здавалась, не занепадала духом;
і те бажання до свободи ніколи не зникало у тобі цілком.
Щоразу ти вставала попри всю зневіру, тортури з-боку інших.
Підводилась на ноги з-під чобіт, які безжально по тобі ходили , і так бажали, так хотіли – затоптати, покрити шаром бруду.
Та не могли ніколи вороги цей задум втілити в життя й не зможуть.
Адже ти, ти незнищенна, хоча із ранами, які кровлять із часу в час.
Та попри це ти є жива й продовжуєш надалі животіти, бо в тебе є мета, заради кого жити, і серце сповнювати серцебиттям…
Це діти твої, які не можуть осиротіти в світі цьому, де є оті, які жадають їх загнати у ярмо, забрати ту свободу.
Яку вони цінують щонайбільш сповна, і без якої життя для них вже не життя.
Тому тримайся мамо, бо світ несправедливий до таких, як ми.
Та попри це я, разом із братами і сестрами моїми, тебе піднімем із землі, підставимо плече і простягнемо руку допомоги.
І пожалкує ворог про свій учинок із сповна.
Здіймемось вище гір на захист твій від всього злого, здобудем перемогу, настане знову мир, і ти у мирі розквітнеш й вкриєш цвітом знову.
Відредаговано: 09.10.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
