Розділ 37. НОВИЙ СВІТ

Розділ 37. Новий світ

Двадцять перше століття. 

Більше двох тисяч років від тоді, як почався лік років нашої епохи. Здавалося, минулі тисячоліття в порівнянні із віком формування і розвитку планет – то капля в морі Всесвіту. Втім, саме на прикінці двадцятого і, особливо, на початку двадцять першого століття світ неймовірно змінився. Технічний прогрес сягнув нових вершин розвитку людської цивілізації.

Фактично, тільки за період життя одного покоління відбулися неймовірні перевтілення свідомості і технічного прогресу. Здавалося, зовсім недавно, навіть на початку двадцятого століття, людство познайомилося із електричним струмом, радіохвилями, кінематографом, автомобілями, вогнепальною зброєю – а вже тепер звичним стали мобільні телефони із всіма гаджетами, швидкі електромобілі, які поступово витісняють автомобілі внутрішнього згорання на бензині, дизелі і , навіть, на газу. Ніхто зараз не дивується транспорту на магнітних подушках, гвинтокрилам, електробайкам, електроскутерам.  Все змінилося, але не змінилося розуміння рушійної сили енергетики – електроенергії.

Втім, фізика на стоїть на місці. Поступово трансформувалося розуміння духовності і її зв'язок із матеріальним світом, розуміння розвитку людської цивілізації і минулої історії. Людство накопичувало інформаційний масив, який частково вже використало в практичній площині використання.

Однак, матеріальна сутність людини, її гріховні емоції і бажання превалювати над іншими такими ж, як вони, стримували технічний розвиток і, особливо, моральну сторону людства. Матеріальна сутність людини почала превалювати над духовністю, над благочинством, над праведністю і, як результат, призвела до неймовірного розшарування людей на соціальні шари існування. Не зважаючи на Господню рівність людей, матеріальний змій спокуси перетворив цивілізоване людство на «соціальний плойчастий пиріг», на верху якого знаходиться «еліта». Саме вона, ота «еліта», і має, або контролює  80-99 %  всіх ресурсів планети Земля.

Людство, як оте стадо баранів, не може нічого зробити без своїх «пастухів», які зрозуміли – чим нижча свідомість баранів -  тим менше вони знають. Чим менше вони освічені і соціально активні – тим краще для отого   1% золотої «еліти». Саме вона, ота еліта, і вирішує долю нашої планети.

Втім, єдиного управління життям на планеті Земля немає. Кожен Президент, король, прем’єр, імператор намагається вирішувати проблему своєї країни і себе особисто. ООН – організація незалежних країн, яка практично не в силах керувати планетарним розвитком Землі, зважаючи що окремі її рішення можуть блокуватись, або, просто, не виконуватись. Вплив цього планетарного органу контролю на розвиток планети незначний, зважаючи на непропорційну економічну і соціальну складову життя в окремих країнах. Серед країн, як і серед людей, теж є бідні і багаті. В свою чергу, багаті країни, як і багаті люди, нав’язують свої рішення і погляди іншим, бідним.

Одним словом, матеріально-економічний рівень людей і країн вирішують їх статут в світовому устрою, але вони не можуть вцілому говорити і відповідати за планету Земля. А це означає – розвиток планети іде безконтрольно з окремими спробами щось змінити, або врятувати. І навіть, розуміючи ступінь зміни структури атмосфери, яка, в свою чергу, впливає на природу Землі, людство не може зупинитись і зупинити зміни в атмосфері, не може зупинити парниковий ефект. Світ поступово скочується в прірву самознищення.

Навіщо Бог, Творець, всього живого на Землі, дав людині розум і свідомість?

           Перед усім, щоб думати і знаходити оптимальні рішення глобального характеру. Особливо, це важливо в епоху глобалізації і технічного ривка розвитку людства.

Невже ж люди, як оті барани, не можуть нічого зробити, не можуть домовитися, зорганізуватися і змінити своє існування? Невже «еліти» не розуміють – їм одним не врятуватися без людей, без суспільства ані на Землі, ані на Марсі.

Чому «еліти», збираючи кожен рік на свої традиційні ритуальні сходки, не можуть зрозуміти простої істини – так більше не можна жити. Ми, люди, від багатого до бідного, всі знаходимося на одному космічному човні , який називається планета Земля. Нам всім і кожному окремо немає куди дітися, немає куди заховатися. Ніхто не зможе врятуватися від апокаліпсу, який ми, люди, самі колись і створимо.

То, навіщо нам тоді свідомість і розум? –  Ми живемо одним днем, а потім – хоч потоп? Так не можна. Ми повинні передати здорову планету нашим дітям, онукам…  Людство, повинно змінитись і перейти на інший, вищий рівень існування, а люди повинні змінити свою свідомість. Ми повинні захистити природу від нас самих.

Багаті – хто вони? – Такі ж люди, як всі інші. Можливо, трохи розумніші і багатші – тільки і всього. Навіщо їм стільки влади і контролю над ресурсами? Їх життя, можливо і красиве, але колись обов’язково закінчиться так само, як і у бідної, простої людини. 

А, може, причина лежить глибше – в самій сутності людини, в її моральності і духовності?

Для того , щоб змінити світ, зупинити процес самознищення, потрібно зрозуміти на тільки причини, але і інструменти, які роблять нас такими, які ми є – гріховними і бездушними, ненаситними і аморальними.

Ми саджаємо в буцегарні злодіїв і злочинців, які не вписуються в загально-прийняті канони життя, і в той час підживлюємо корупцію, яка по своїй суті нічим, хіба що в більших масштабах, не відрізняється від злодійства.