Розділ 10. ТІЛО

                                         ТІЛО          

         _____________________________________  

    Закон всесвіту - все колись народжується і колись зникає.. Нічого не буває сталого – все змінюється - старіє, а потім знову народжується. Людина – билинка і творіння Всесвіту, як отой акумулятор автомобіля, в процесі свого життя накопичує і витрачає енергію, яка необхідна для його існування.  

    Звідки людина отримує енергію? Відповідь очевидна - шляхом біологічного синтезу і перетворенню  харчів в комбінації з повітрям.

   Саме, створена таким способом енергія, необхідна для існування, або простіше - життя людини. Кожний орган людського тіла має свій ресурс роботи, який є конечним. А чи можна їм управляти? - Можна і потрібно час від часу відновлювати його шляхом регламентних ремонтно-відновлювальних робіт, капітального ремонту або, навіть, повної заміни органу. Саме так ми, люди, відновлюємо ресурс нашого автомобіля.

   І всеж –таки, не можливо із старого зробити нове.  Не можливо повністю замінити (оновити) тіло людини на нове. Питання вічної молодості існує споконвіків, але і до цього часу залишається не вирішеним. Саме це питання урівнює людей перед Богом-Творцем. Багато чого можуть зробити гроші, технічних прогрес, але не можуть тільки одного –зробити життя людини вічним.

   Навіть зменшену функціональну спроможність людини не можна відновити до попередніх періодів людства. Чому людина не використовує всі свої генетичні ресурси? – Тому, що не може цього зробити. Саме це говорить не на користь теорії розвитку людини по Дарвіну. Хтось навіщось стримує можливості людини, зменшуючи їх генетичний потенціал до мінімально-можливого. Навіщо? – А не тому, що людина не виправдала замисел Божий?

    Людство в своєму розвитку вибрало технічний прогрес, замінивши свою свідомість на примітивність матеріального існування. Найбільш негативні нікчемні устремління людини кожної окремо і всіх в комплексі не удосконалюють її енергетичний духовний потенціал - при переродженні  зациклюються на повторних циклах проживання на нижчих рівнях свідомості.

   Але поговоримо про старість. Потрібно уточнити - старість тіла.

   Як ми уже знаємо, кожен орган людини, система, комплекс систем – все то може працювати тільки при наявності достатнього рівня енергії в ресурсі людського життя, який поступово знизився від 800-1000 років до 80-100 років. Тобто - зменшився в десять разів.

    І не дивно. З часом технічного і технологічного розвитку людства параметри енергетичного запасу (ресурсу) людини поступово зменшувалися. І ось тепер, в наш двадцять перший вік від дня народження Христа, ми маємо факт – в магазинах все є, але вживати все оте небезпечно для людини.  Супермаркети забиті красивими товарами харчування, але всі вони непридатні для життя людини. Всі вони або зроблені штучно, або мають суттєві штучні «смакові покращення». Навіть м'ясо зараз намагаються зробити технологічно, замінивши біоенергетичний процес.

    Штучно створені продукти не вирішують проблему енергетичного дефіциту людини на Землі. Людству відомо - частина продуктів виготовляється, із енергетичних ресурсів планети, наприклад - із нафти.  Хіба не відомо, що наші тепличні зелені продукти в більшості модифіковані ГМО? Хіба ми не знаємо, що наші тіла лікарі не лікують, а підліковують, що наш основний продукт – хліб, уже не той хліб із корисної пшениці чи жита, а комерційно-умовно придатний для використання енергетичний продукт, шкідливий для більшості людей?

   Все це ми знаємо і використовуємо тому, що іншого нам не пропонують. То, хіба може наше тіло нормально старіти і оптимально використовувати свій життєвий ресурс?

   І навіть більше -  що ми знаємо про самих себе в двадцять першому технічно-розвинутому столітті свого існування? Чи ми стали більше знати природу існування свого тіла, або природу тілесних і духовних хвороб? Чи лікуємо, відновлюючи свій життєвий енергетичний ресурс, ми причини наших хвороб, а не їх похідні наслідки?

   Чому ми так відносимся до свого тіла?  Хто в цьому винен? Відповідь на диво проста –аморальність людини, його викривленні пріоритети існування, його анти духовність і не розуміння своєї місії земного існування і головне – втрачена віра в переродження душі.  Як відомо, розвиток людства – то поступовий, циклічний процес по спіралі. Не по прямій, в безмежність - а по спіралі. Бо саме такий процес спірального розвитку дає можливість удосконалювати життя людини, взяти найкращий досвід із минулого.

    Відомо - людський організм, то комплекс духовного і тілесного існування.  Теорія Дарвіна розглядає тільки одну сторону – тілесний прогрес  самовдосконалення людини. В попередніх розділах ми говорили про новітні методи дослідження людини в частині діанетики, генетики, квантової теорії, намагаючись «зв’язати» в єдине людську природу існування. В цьому розділу ми будемо говорити про останній етап життя - старіння нашого тіла. Ми спробуємо дати відповідь на питання - чому людина старіє, які відбуваються зміни на елементарно-зрозумілих прикладах і фактах.

    Із курсу анатомії школи нам пояснили як влаштована людина. Апріорі з часом змінюється активність людини і знижується тонус організму. Ми менше працюємо фізично і більше находимось в стадії нерухомості, що суттєво впливає на функціональну спроможність наших систем життя.

     Одна із таких систем,  мускульна система,  працює в тісній взаємодії із скелетом. Саме це продицює функціональний тонус як м’язової, так і скелетної систем. З часом зношуються кісткові хрящі, втрачається тонус м’язів, змінюючи фізичний стан людини. Людський організм «згадує» всі свої як фізичні, так і моральні травми в минулому, які нам колись в минулому були закладені в інграмах. І ось настає час, коли ці інграми-програми минулого підсвідомого впливу на тіло, як ключ тригера, при певних схожих умовах спрацьовують і знову по-черзі запускають механізм колишніх проблем. Порушується баланс харчування – відповідно порушується генетичний процес формування енергетичного балансу людини. Окремі гени починають працювати не так і, відповідно, запускають різного рівня психоемоційні реакції як-то, збудливість, чи заторможеність, агресивність, чи меланхолічність.  «Грязьні гени»  по-суті  управляють тілом людини, змінюючи її характер.