Розділ 31. ВЛАДА

Розділ 31.  ВЛАДА

____________________________________________________________________

Піраміда влади ... Хто не знає про це? Чим вище людина піднялася вгору по владних сходах, тим більше у неї паморочиться від влади голова. Але там, на вершині, вона, людина, обов'язково   виникне питання про те, що робити далі?  – А далі буде по законам фізики спуск до того начала, до тої основи , з якої все і починалося, звідки ми прийшли і куди ми знову підемо.

Дайте  людині можливість, вона б виставила претензії самому Богові!  В той час ми, при цьому, спокійно говоримо: "Людська натура - що поробиш".

ВЛАДА і ГРОШІ - це одно і теж.  Ми звикли вірити в те – «у кого гроші - у того і влада». Але це тільки тимчасово. Бо ненаситні чиновники живуть одним днем і про сенс життя і свою земну місії навіть не замислюються.

Влада...

Для когось це дуже солодке слово. Але насправді влада - це тяжкий тягар в ім'я Народу, який  дав можливість управляти суспільством в ім'я блага того ж Народу і від його імені.  

Але чи так це насправді?

Влада - це система управління громадськими стосунками; це контроль і охорона, здоров'я і освіта; це мистецтво і військо, це народження і смерть. І в цій системі ЧИНОВНИКИ є державними службовцями, точніше - слугами НАРОДУ, який їх годує, одягає, дає преференції і інше. Але насправді чиновник у більшості випадків забуває про це. А точніше, - взагалі не пам'ятає про свій борг по відношенню до того, хто його прийняв на службу - на державну посаду.  Він, чиновник, вважає, що служить ДЕРЖАВІ, що НАРОД - це щось інше ніж ДЕРЖАВА. Бо НАРОД - щось невизначене, розмите і неконкретне, а ось ДЕРЖАВА - це БЮДЖЕТ, гроші  і  можливість бути вище за інших таких же як він в недалекому минулому. ЧИНОВНИК - це особлива категорія суспільства, яка завжди підгодовувалася державою, а точніше - владою. Їм надається зовсім інша пенсія і тільки заради цього ці "слуги народу" готові порушити усі закони і правила суспільства, вже не говорячи про заповіді Божі, заради власного місця у власному зручному чиновницькому кріслі. І не має значення в який країні, в якій державі світу, «працює» такий чиновник. Різниця тільки в одному – в одних державах таких чиновників контролюють, а в інших ні... і це дає їм змогу забути на певний час, що вони теж той же самий народ, що завтра або післязавтра вони знову стануть як всі ті, які їх вибрали, дали посаду і зарплату, одяг і харчі, аби вони- знахабніли чиновники служили оцьому ж народові вірою і правдою.

Чиновники –це частина суспільства, яка завжди була своїм ЕЛЕКТОРАТОМ для влади. Це усе ті ж 10-12% голосів, які однозначно завжди будуть вимушені підтримувати владу, яка б вона не була, лише тому, що влада, як рибак, має власний прикорм держслужбовців і інших , залежних від влади, її слуг.

Якщо простіше, то люба влада, тобто система управління суспільством - це механізм, або соціальна машина, яка і породжує репресивні або корупційні органи.

Приміром, народовладдя в перші роки радянської влади в період НЕПА було початком нової репресивної машини авторитарного режиму.  Дисципліна і порядок на корені винищували корупцію і особисте збагачення, враховуючи ще недалекий час революційних змін.

Але як відомо  " революції роблять герої, а користуються її результатами покидьки" .

Сформована в тридцяті роки двадцятого століття система управління - тобто ВЛАДА, мала явно спрямований терор проти приватної власності . Але, створювані добровільно-примусово колгоспи, явно не відповідали тій виробничій силі , яка  б могла  стати основою існуючої влади.

Народжена суспільством " радянська людина", нівелювала національні цінності. У зв'язку з цим вибраний у той час шлях будівника комунізму  по суті  нікому був не зрозумілий.  Суспільство  не розуміло - що це таке КОМУНІЗМ . Створені одиничні елементи – КОМУНИ, не були зразком для соціуму. Але у той час слід сказати, що відсутність приватного бізнесу, відносна рівність і фактична відсутність корупції в суспільстві серед влади давала надію побудувати суспільство справедливих стосунків, моралі і комуністичних принципів.

І все ж таки час був втрачений. Поставлені цілі комуністичних керманичів, починаючи з п'ятдесятих років, на протязі тридцяти років так і не зміг зрозуміти простий НАРОД. Кожного разу на пленумах ЦК від імені народу вирішували його представники стратегічні питання будівництва комунізму, ставили плани на наступну п'ятирічку.

Але, що тут поганого? - Навпаки. Все правильно. Це зараз ми поступово розуміємо -  ВСЕ БУЛО ПРАВИЛЬНО. Але чому ж тоді вся створена радянська імперія «рухнула»?

Тому що СИСТЕМА НЕ ВИДОЗМІНЮВАЛАСЯ. Колись це було зроблено в новій економічній політиці ( НЕП) в двадцяті роки минулого століття. Зрозумів же тоді В. Ленін, що це єдино-правильний крок підняти економіку країни. Ця часткова економічна свобода підприємництва в ім'я все того ж ПРИБУТКУ урятувала молоду країну Рад.

То чому ж побудувати відносно справедливе суспільство вдалося тільки на 70 років? Можливо, економіка не витримала і республіки захотіли бути окремими?  Можливо, система управління дала збій? Чому ж вистояли в 1941-1945 роках, чому підняли країну після війни?  НІ, винна була не система управління - СРСР і країни соціалістичного направлення мали шалений супротив іншого – капіталістичного формату. Більше ніж піввікова історія боротьби колективної власності і приватної капіталістичної власності управління закінчилось поразкою першої, бо жадібність і ненаситність людини взяло верх над справедливості і рівністю. Виявилось , що «своя сорочка все-таки ближче до тіла». Можна аналізувати багато факторів складної політичної і соціальної структури, помилки в управлінні, але все набагато простіше - соціалістична система в економічному плані, незважаючи на усі її переваги перед капіталістичною, не змогла витримати виробничої конкуренції зі світовим капіталізмом, а приватна власність капіталістичного виробництва в середовищі здорової конкуренції мала суттєву перевагу перед колективним, загальним, не ідентифікованою персонально працею.