Розділ 25. ПРАЦЯ - ПОТРЕБА ЖИТИ

 Розділ 25. ПРАЦЯ - ПОТРЕБА ЖИТИ

________________________________________________________________________

     Як відомо, всьому буває кінець. Допоки що ми, люди Землі, наближаємося до рокового кінця з власної вини і вини ось цього одного золотого відсотка людства, ці ненаситні акули будуть помирати, але не погодяться що-небудь міняти на свою шкоду. Такий вже цей народ - олігархи! Ну, а про фінансових ділків і мови бути не може. Правда, все- таки, маленький шанс є – адже вони теж ЛЮДИ. Ну полетять вони на Марс... Що - краще їм там буде?  А ми тут на Землі всі в одному човні – бо іншого немає і дітися нам нікуди.

     Тому давайте подумаємо - як нам вирватися з цього круга самознищення?!  -  А, раптом, що - небуть путнє буде з цього...». Основна мета – змінити систему розрахунків шляхом заміни грошових знаків на електронні розрахунки,  створити систему прямих розрахунків і усунути посередника в особі банків, ліквідувати кредитно-грошову систему, ввести один єдиний грошовий світовий еквівалент, ввести нову одиницю виміру праці і , головне, замінити приватну власність на колективну, така система розрахунків, оцінки праці і грошової одиниці повинна бути єдина для всіх і узгоджена всіма країнами світу.

     Отже, припустимо, що ми усі погодимося платити за товари і послуги електронною карткою. Але ми розуміємо, що при цьому на картці повинні бути електронні гроші . При цьому, єдиним еквівалентом одиниці вартості, як було запропоновано, є  відпрацьований час з урахуванням кваліфікації працюючого. Для цього на підприємствах пропонується ввести тільки почасовий облік вкладеної праці кожного працівника - від охоронця до директора. Кожен чиновник, кожен службовець повинен мати таку соціальну картку обліку витраченого свого часу в загальнодержавний валовий продукт.

     Зверніть уваги – тільки в  загальнодержавний продукт!

     Це означає, що приватна власність  повинна мати умовне значення. Ну, щось подібне до приватної соціалістичної власності в СРСР. Умовно-приватна власність - це тимчасово належне їм майно. Наприклад, квартира, будинок, машина, меблі і інше, але... не засоби виробництва - заводи, фабрики, обленерго, облгази.

     Згадаємо - ми вже це проходили і навіть жили тоді, колись, в такій системі.  Але тоді побудувати комуністичне суспільство не дозволив технічний і технологічний рівень виробничих сил, не кажучи вже про засоби комунікації – Інтернет. Зараз час змінився. Питання заміни грошової одиниці цілком і реально можна вирішити, а гроші замінити одиницею праці. При цьому, ми знову і знову змушені повернутись до планово-ринкової соціалістичної економіки. Саме така планова система дасть можливість ураховувати природні ресурси країни і Землі в цілому, а також спрогнозувати рівень їх відтворення, зберігаючи конкретність. Тільки планова економіка на високому технологічному рівні з максимальним використанням можливостей технічного прогресу може вирішити питання заміни грошової одиниці.

    Якщо усунути грошові знаки, як товар, то накопичувати ці знаки як капітал втратить сенс для кожної людини. Тобто, сама система повинна стимулювати відмову від накопичувальної грошової потреби самої людини . Людина повинна їсти, пити і використовувати матеріальні і духовні блага суспільства тільки в межах своїх потреб. Навіщо йому зайве? Навіщо вовкові вбивати те, що він не зможе з'їсти - немає потреби? Ми повинні повчитися у братів наших молодших-хижаків, як потрібно ефективно і гармонічно використовувати ресурси. Адже за вдачею, людина теж ХИЖАК!

    Ще раз про ідею комуністичного суспільства, яку ми колись разом підтримували і намагалися здійснити, адже багато чого було правильного і співзвучного з тим, про що ми зараз говоримо. Це не означає, що все повинно бути спільним або колективним. 

    Зовсім НІ!

    Приватне життя і умовно-приватна власність повинна, як і раніше, зберегтись - інакше втратиться індивідуалізм кожного із нас.

    Суспільство  скрадатиметься, як і раніше, з окремих соціальних осередків - сімей. Так було, так є і так буде!  Згадаємо лозунг минулого століття  "Хто не працює - той не їсть".  Взагалі-то це правильно, але... не зовсім. У час будівництва соціалістичного суспільства на шляху до комунізму цей принцип реалізовувався засобами державного контролю і примусу. А скажіть мені будь ласка: « Що відбувається з людиною, коли вона перестає працювати?»

    Вірно, деградація, хвороби і... смерть.

    Праця - це органічна потреба людини жити.  Але така потреба виникає тільки тоді, коли в людина  в достатній мірі задоволена матеріальними і духовними потребами. І не тільки сам працівник, але і його сім'ї, коли не треба змушувати себе йти на роботу, коли не потрібно думати як прожити наступний день, як прогодувати сьогодні сім'ю, тобто - задоволення головних потреб людини ЖИТИ по - людськи.

    Ні, такій людині не потрібні мільйони, фабрики і заводи. В більшості людині за його переконанням потрібно просто мати необхідні достатні блага. Ось тоді то і виникає потреба в осмисленій цікавій праці, котра  життєво потрібна людині саме так, як помірна і цікава праця  для пенсіонера, творча праця художника і письменника, доброзичлива і відповідальна праця чиновника і політика.

    Іншими словами - має бути потреба в праці, котра буде приносити задоволення, радість, а не бездонні накопичення безмірної кількості грошових знаків, без потреби придбаного майна тільки заради непомірної жадоби. Це все буде просто не потрібно. Всі ці зайві  блага втратять сенс тому, що всі необхідні потреби будь-якої людини повинні визначатись достатністю, а не жадобою мати більше і більше. При цьому система управління - це просто державна праця в задоволенні потреб суспільства і окремих громадян в дотриманні суспільно-визначених правил існування.