Розділ 27. ЕЛЕКТОРАТ

Розділ 27. ЕРЕКТОРАТ

____________________________________________________________________

• А, що  ж  Народ?                                                                                             

Сучасне суспільство пострадянських республік – це суспільство зомбованих пропагандою людей, не здатне зрозуміти причину хвороби самого себе. Тепер старий не в повазі серед молодих, а молодий поступово перетворюється на неосвіченого найманого тупого раба, готового продати усіх і уся свободу, честь, совість, гідність, незалежність і майбутнє  заради грошей .

• І, як же тепер? Що робити? Все пропало?

Ні, не всі однакові. Завжди так було -  в любому суспільстві є свідома і прогресивна частина вільних і освідчений людей. І вона, саме ця частина, і вершить історію, і долю держав.

 А інші - це ЕЛЕКТОРАТ, котрий хоче їсти, пити і йому в принципі все одно - де і з ким.

Тому, саме ці 3-4 проценти суспільства повинні зрозуміти свою місію. Їх більше ніж олігархів і фінансово-масонських пройдисвітів. Вони уже бачать кінець в кінці тунелю, але ... і світло теж. Їм відома основна причину "хвороби загального суспільства" – на думку автора це грошово-кредитна система і монополії.

А тому - АБО МИ УСІ СВОЇМИ РУКАМИ ЗНИЩИМО ПЛАНЕТУ, АБО МИ ЗМІНИМО НАШЕ СУСПІЛЬСТВО.

Ми повинні об'єднатися всі разом за допомогою Інтернет-технологій і прийняти рішення - побороти причину "хвороби", але...  Досвід показує, що революції і контрреволюції не приводять  до потрібного результату. Навпаки, такі потрясіння відкидають суспільство в його розвитку назад в історичному аспекті. Прикладом служать сучасні революції в Єгипті, Лівії, Сирії, а тепер і минулих республіках Радянського союзу.

Ні, потрібний інший  підхід.

Якщо мова іде про усунення причини, а саме заміна системи кредитно-грошових стосунків і Грошей в цілому на альтернативу, то необхідно запропонувати нову схему товарообміну. При цьому, споживчий принцип існування необхідно замінити на соціально - необхідний.  А принцип добавленої вартості необхідно замінити на принцип ресурсо-ефективної економіки.

Доречно було б згадати соціалістів – утопістів минулих століть, наприклад Оуена, народників – декабристів.  Вони теж  намагались запропонувати систему щасливого рівноправного і справедливого суспільства. Але тоді був інший час. І основне – не було розвинутих комунікацій як зараз, технічний рівень не міг забезпечити реалізацію таких утопічних за формою і справедливих за суттю систем управлінням суспільством, їх економічних і соціальних відносин. Народовладдя – це участь широких верст і мас населення в управлінні державою в формі референдумів і голосувань. Навіть зараз в пострадянських країнах інформаційні технології не достатньо повно можуть використовуватись населенням з причини їх елементарного нерозуміння саме електоратом похилого і , навіть, середнього і зрілого віку. Потрібний час для повної комп’ютеризації соціальної сфери соціума в частині його буденного і , особливо, політичного волевиявлення.

Сам же електорат – частина дієздатного населення, котре сплачує податки і платежі в бюджет держави, створює валовий  продукт  держави. Саме ця частина суспільства повинна вирішувати як розподіляти і як використовувати бюджет – фінанси, створені цим же електоратом. Пенсіонери і школярі не можуть приймати участь – як раз тому, що одні- уже , а інші – іще не створюють валовий продукт, який і є базою створення бюджету. Безробітні, в’язні, силовики, військові строкової служби, чиновники, недієздатні особи – апріорі не можуть приймати участь в голосуванні до моменту свого офіційного працевлаштування – тобто, сплати податків, платежі в і зборів в бюджет країни.

«Хто платить – той і замовляє музику».

Всі інші – є залежні спостерігачі суспільства. Основою електорату повинен стати середній клас – клас підприємців і фермерів. Саме вони найбільш зацікавлені, найбільш свідомі в виборі, найбільш незалежні, найбільш освідченні і підготовлені виборці. Такі виборці – такий електорат не поведеться на продуктовий пакет і , навіть, дитячу площадку. Такі свідомі і непідкупні виборці обов’язково виберуть найбільш підходящу кандидатуру на державну посаду, свідомо розуміючи свій вибір. Ця частина населення найбільш підготовлена і освічена в сфері використання інформаційних технологій і тому уже зараз абсолютно можливо реалізацію програми електронного врядування.

Найбільш важливі соціальні питання повинні вирішуватись саме електронними референдумами. І обов’язок держави – її функція  забезпечити такий демократичний цивілізований і справедливий процес.  Саме правила управління державою в частині народотворення, подачі і обговорення проектів  законів, повинні бути записані в Конституції, яку потрібно підготовити, обговорити, скоригувати і прийняти всенародним голосуванням. Електронне управління – це наступний крок, це методика реалізації основ Конституції. Недотримання Конституції – є найбільший злочин в державі, а винні в цьому повинні нести найбільш сурові покарання.

Конституція нічого не варта, якщо вона не виконується. Гарантом виконання повинен бути не Президент, а сама Конституція, точніше – замкнута система управління. Люба система управління є стійкою  тільки при умові, якщо така система має  зворотній  зв’язок. Все просто – електорат вибрав, чиновники і політики працюють, результат порівнюється з завданням, програмами і обіцянками і в випадку розбіжностей, автоматично формується зворотна дія – наприклад, імпічмент, відозва, референдум на відповідні дії. Все це – цей механізм повинен бути прописаний в Конституції.