Розділ 1. ДІАНЕТИКА

 Розділ 1. ДІАНЕТИКА

________________________________________________________________________

Що може бути найзагадковіше і найцікавіше?

Із погон віків людина намагалась зрозуміти світ і , перед усім, - самого себе, але...

Що таке доля - хто її "пише" і чи справді наше життя наперед прогнозоване? Чому людина бачить свої сни і чому деякі з них виконуються?  Що таке "розум" і як він працює?

На всі ці питання до цього часу фактично не було єдиної відповіді, яка б могла  б пролити слабке світло хоча б на одну із гіпотез з цих проблем. Все, що було незрозуміле для людей пояснювалось просто: «Так було створено  Богом…»  В той час , як розвивалась медицина і психологія зокрема, розуміння більшості хвороб не знаходило прямих основ.

Розуміння комплексного сотворіння людини, як свідомої і розумної істоти, яка може мислити, мріяти, аналізувати і приймати оптимальне рішення, до цього часу не мало єдиного методологічного підходу.

Дух , Душа, Тіло - все це складові частини Людини, як творіння Бога. Вселенський  Розум  створив розум людини таким чином, що маючи енергетичну оболонку Тіла і саме фізичне Тіло, людина через свій розум управляє його діями.  При чому , як гіпотеза  автора, саме Розум свідомої мислячої людини формує всі  відчуття, емоції  і  характер її поведінки, зважаючи на те, що  при народженні  свідомість людини  відновлюється з нуля - тобто з «чистої сторінки». Це означає, що на протязі всього земного життя людина , починаючи іще з дородового періоду, отримує інформацію через емоції, відчуття, знання, зір, слух, дотик. Всі події в стані свідомості людини записуються в його банк пам’яті, формують його інтелект і пізнання світу. На протязі життя ми всі вчимося і набуваємо досвіду і вміння, набуваючи хвороби для свого Тіла і своєї Душі, які відображаючись в свідомості, формують характери і стереотипи поведінки людини.

Як відомо,  нашим фізичним тілом займається медицина, а Душею – церква. Теологія - наука про духовність, не передбачає комплексного підходу в єдиному розумінні Душі і Тіла. Ми знаємо, що основою існування людини є наявність енергетичного потенціалу самої людини.    

Тільки енергетика дає можливість діяти і жити, отримувати її з їжею і повітрям. Ми всі знаємо дію закону збереження енергії: «Ніщо не виникає з пустоти. Для того, щоб десь збільшилось - в іншому місці повинно на стільки ж зменшитись... "

Як було сказано в попередніх розділах, енергетична сутність є основую робити як окремого людського органу, так і фізичного тіла в цілому. Загальне енергетичне біополе навкруги фізичного тіла надає можливість існування для самого фізичного тіла. Циркуляція енергетичної субстанції між органами по певних "каналах"  є набутим досвідом людства , наприклад, енергія Янь-Інь. При цьому механізм саморегуляції розвитку людини і її прогнозованості – тобто Долі, на думку автора залежить тільки від самої  ЛЮДИНИ.

Найдосконалішим і найзрозумілішим органом фізичного тіла людини до цього часу є мозок.  Якщо уявити його  найдосконалішим комп’ютером, то можна тільки уявити - як все це може відбуватись. Кожен в міру свого досвіду  і  інтелекту має право погоджуватись , або не погоджуватись з думкою автора, але, якщо врахувати взаємозв’язок досягнення людства і науки в розумінні самого існування розумної земної істоти - ЛЮДИНИ,  то  неперервний аналітичний  причинно-наслідковий зв’язок  може  мати місце в реальній науці про людину , а точніше про її розум – діанетику, як процес мислення свідомості.

Отже, базуючись на сучасному трактуванні  структури і функціональності такого розуміння, як розсудок, порівнюючи його з алгоритмом роботи комп’ютера, можна  стверджувати, що розум використовує пам’ять, свідомість і підсвідомість.

При цьому, можна стверджувати, що розсудок – це аналітичний алгоритм аналізу інформації  в процесі прийняття оптимального рішення.

В той час розум – це здатність створювати і засвоювати, розуміти і аналізувати інформацію. Одним словом розум –  це здатність навчатись, зважаючи що пам'ять – це біологічний банк інформації.

Враховуючи вищесказане, якщо уявити структуру пам’яті саме так, то логічні наступні визначення, а саме:

• свідомість – це усвідомлена реальна інформація, записана в пам'ять на короткострокове зберігання протягом одного життя. 
• підсвідомість – інформація, записана в пам’яті на довгострокове зберігання протягом багатьох перероджень. Але є ще одна частина – реактивна пам'ять, в яку записується і зберігається інформація безпосередньо від джерел  в моменти відключеної дії свідомості - наприклад, в дородовому періоді.

Якщо зі свідомістю тісно пов’язане з нашим життям , а пам’ять є похідною від свідомості, то підсвідомість - це незрозуміле для нас визначення чогось такого, про що ми можемо тільки здогадуватись. Ми можемо спрогнозувати як гіпотезу, що підсвідомість - це частина пом’яті, яка не доступна нашому аналітичному мисленню - тобто АНОЛАЙЗЕРУ.  Ми знаємо, що як раз в підсвідомості і зберігається все те, що людина придбала за всі свої  періоди земного існування.

Оперативна пам’ять комп’ютера - по аналогії з людиною можна порівняти із свідомістю ЛЮДИНИ. В той час як підсвідомість в наближеному порівнянні з пам’яттю ПК – можна уявити жорстким диском. Навіть тоді, коли комп’ютер  виходить із ладу, жорсткий диск і все, що на ньому записано , зберігається.  Ця інформація може відновитись при повторному запуску комп’ютера, або в порівнянні з людиною – його земним переродженням.