Розділ 17.ТЯЖІННЯ

 Розділ 17. ТЯЖІННЯ

____________________________________________________________________

Особливо не замислюючись про складне і незрозуміле, ми, знаючи загальну інформацію про нашу планету, ходимо, бігаємо, поспішаємо, народжуємося і помираємо при цьому що, що тільки небагатьом спадає на думку запитати себе:

• А ЧОМУ ТАК?

Звичайно, учені давно усе знають, але... чи повинні знати про це прості люди?

Давайте згадаємо як нас учили і чому ми навчились ...

Виставляючи круглу кулю - глобус на стіл, учитель повторював слова великого Коперника: « А Земля все-таки кругла!»  Тоді Коперника спалили за ці прості слова істини на вогнищі, щоб в інших не було сумнівів в тому, як на той час трактувався Всесвіт прийнятим релігійним вченням. При цьому, учитель важливо і авторитетно пояснював нам  про те, що Земна куля має два полюси - північний і південний; що на екваторі - в зеніті Сонце; що на полюсах - довгі ночі і живуть там тільки північні ведмеді і пінгвіни.

Але, при цьому, замовчував про людей і тварин, що живуть як на південній , так і на північній півкулі, які чомусь не відриваються від Землі і їм постійно здається, що небо і Сонце згори над головою.

Це потім, трохи пізніше, нам розкажуть що "винне" в цьому магнітне поле Землі, а точніше – її гравітація.

Спробуємо і ми детальніше про це замислитися.

Що ж таке гравітація і чому вона існує?

Ще в школі нам пояснили про те, що усі масивні тіла притягують маленькі частки - що це і  є гравітація. Нам авторитетно заявили, що місяць обертається навколо Землі  як супутник  лише тому, що існує тяжіння. Нам сказали, що і планети обертаються навколо Сонця лише тому, що притягуються до нього. Нам розповідали, що Сонце має неспівставно більшу масу ніж окремі планети сонячної системи, а тим більше кожен окремий супутник.

• Чи це так?  

Давайте спробуємо проаналізувати...

Отже, розміри...

Сьогодні ми вже знаємо, що є "чорні діри" з відносно невеликими розмірами, які мають величезну силу центрового тяжіння. Наука нам пояснює - все залежить від щільності маси. Із цього приводу були сформовані математичні формули гравітації, що виражають фізичні закони зберігання енергії і інше.

Ми ж спробуємо аналізувати з точки зору суті тяжіння і природи його виникнення.

Вище ми згадали про те, що Земля як магнітом притягує людей , незалежно від того, як вони, люди, відносно нашої планети розташовані. При цьому, ми вже говорили про природу електромагнітного поля Землі, причину його виникнення і існування. Але... для того, щоб зрозуміти ВЕЛИКЕ, давайте повернемося до МАЛОГО, а саме - звичайного магніту.

• Чому він притягує металеві і не притягує інші тіла?

Нас учили, що винні в цьому диполі – зорієнтовані  молекули металів. Тобто, для того, щоб шматок металу зробити магнітом, треба зовні подіяти на цей шматок металу так, щоб диполі вишикувалися, як солдатики в одному напрямі з негативними зарядами – електронами, з іншого, протилежного, - позитивними зарядженими частинками - ядром.

Образно кажучи, потрібно "розтягнули" молекули так, щоб в одній стороні превалювали за числом  негативно заряджені електрони, в іншій – позитивно заряджене ядро, навколо якого і будуть обертатись по витягнутій орбіту (еліпсу) наші електрони. І взагалі, визначення відносно негативно заряджених і позитивно заряджених тіл – ніщо інше ніж уява-вигадка людського розуму. По факту природа молекули в атомній будові така, що набагато менші частки - електрони притягуються більшими за масою - позитивним ядром .

Причому, будова різних матеріалів і речовин якраз і залежить від структури розташування атомів в молекулі і електронів в атомі. Усі процеси і зміни властивостей речовин ,наприклад, плавлення - це не що інше, як процеси зміни електронної і молекулярної структури тіла речовини.

Усе це ми прекрасно знаємо з хімії, металургії і фізики. А тому  приймемо факт, що на атомному - молекулярному рівні, діє ТЯЖІННЯ в точності так, як Земля притягує все на своїй поверхні.

Але що буде - коли людина відірветься від Землі на відстань, де тяжіння не буде? І чи можливо це взагалі? - Звичайно, можливо. Цей простір у Всесвіті на відстані вище за іонну сферу Землі , називається  - КОСМОС.

Точно так, як віддалена від Землі людина (корабель) втрачає тяжіння Землі, так і атоми, відірвавшись від позивного ядра в молекулі, втрачає тяжіння і спрямовується в самостійну "подорож". Простіше кажучи, в побуті це є електричний струм – тобто спрямований рух електронів. Так можна пояснити той факт – причину виникнення електричної енергія в атомних станціях, де не обертаються генератори струму, де всі оці структурні перетворення в молекулах відбувається в реакторі зі вставленими в нього урановими стержнями - твелами.

Це там, в реакторах, примушують електрони "втікати" від утримуючих їх протонів ядра. Тому такий процес називається ядерним, а станції, які виробляють для нас електрострум - ядерними станціями. Проте, це контрольований процес. Інакше - при критичній урановій масі створюється некерована електронна лавина електронів, або, простіше - ядерний вибух. Людство навчилося робити і те і інше.

А тепер давайте звернемо свою увагу на Сонце. Це планета, що знаходиться в постійному термоядерному процесі, при якому з поверхні Сонця  відривається  величезна енергія електронного потоку, яка і спрямовується у Всесвіт. Рано або пізно цей термоядерний цикл вичерпається і Сонце "потухне". Але доки воно світить і посилає нам свої елементарні частки світла - фотони різної частоти коливання або, простіше – негативно заряджені частки, які ми звикли називати фотонами. Цей видимий спектр сонячного світла з різними частотами коливання формує кольори веселки, які ми всі хоча б раз в житті бачили. Частоти світла поза цього спектру -  це ультрафіолет з одної сторони і  інфрачервоне світло – з іншої сторони кольорового спектру. Окрім того це радіоактивна складова : бета, альфа, гамма - усе це продукти сонячного випромінювання. Сонячний вітер викидає електронно - фотонні маси з поверхні Сонця в КОСМОС, який теж досягає Землі і впливає на його магнітне поле.