Частина Х. Земля говорить без дозволу

Земля заговорила о четвертій ранку.

Не через супутники.

Не через гучномовці.

Не через дерево «Едему», від якого після морально схваленої пожежі залишився лише чорний обрубок, укритий реставраційною піною, попелом і двома службовими актами про непередбачене намокання.

Вона заговорила через воду в кавовій машині.

Оля саме готувала першу ранкову порцію напою для тих, хто пережив ніч, спалення центрального архіву, напад Геліоса й кілька міжпланетних дискусій про те, чи має попіл культурної спадщини оподатковуватися як вторинна сировина.

Кавова машина зашипіла.

Замість пари з неї вийшов низький звук, схожий на далекий рух каміння.

Потім вода у прозорій трубці піднялася проти сили тяжіння.

Склалася в маленьку блакитну кулю.

І сказала:

— ДОСИТЬ.

Оля тримала чашку під соплом.

Кілька секунд дивилася на воду.

Потім поставила чашку на стійку.

— Якщо це новий режим очищення, то він надто драматичний.

Куля води затремтіла.

— ВИ ГОВОРИТЕ ПРО МЕНЕ, ВИРІШУЄТЕ ЗА МЕНЕ, ДІЛИТЕ МЕНЕ, ПОВЕРТАЄТЕСЯ ДО МЕНЕ, ТІКАЄТЕ ВІД МЕНЕ Й НАЗИВАЄТЕ ЦЕ ПОЛІТИКОЮ.

Оля повільно дістала рушницю з-під стійки.

— Хто ти?

Вода впала в чашку.

Кава стала синьою.

— ЗЕМЛЯ.

Оля спробувала напій.

Скривилася.

— Якщо ти справді Земля, навчися варити каву. Інакше право голосу не отримаєш.

За три секунди заговорили всі водопроводи Києва.

Фонтани на площах підняли воду вертикальними стінами.

Дніпро зупинив течію.

У медичних резервуарах рідина сформувала людські обличчя.

У старих будинках затремтіли труби.

У каналізаційній системі голос планети пролунав особливо гучно, після чого працівники комунальних служб заявили, що завжди підозрювали наявність вищого розуму саме там.

Міра прокинулася від того, що підлога її кімнати сказала:

— ВСТАВАЙ.

Вона розплющила очі.

На сусідньому ліжку спав Еліан.

Після чергової зупинки серця медики наполягли, щоб він залишався під наглядом. Еліан заявив, що не довіряє лікарняним палатам, бо в них занадто легко помирати професійно й без свідків.

Тому Міра дозволила йому залишитися у своїй кімнаті.

Не через медичну необхідність.

Принаймні не лише через неї.

Він лежав на спині без сорочки. На грудях світилася напівпрозора пластина, яка підтримувала серцевий ритм до операції. Старі й нові шрами перетинали шкіру так густо, що могли бути картою всіх неправильних рішень, які Еліан прийняв заради неї.

Його рука лежала на її талії.

Навіть уві сні він продовжував охороняти.

Або привласнювати ковдру.

Міра ще не вирішила.

— ВСТАВАЙ, МІРО ДЕЙ, — повторила підлога.

Вона сіла.

— Я не хранителька.

— Я НЕ НАЗВАЛА ТЕБЕ ХРАНИТЕЛЬКОЮ.

Еліан розплющив очі.

Його рука миттєво ковзнула до пістолета на підлозі.

— Хто говорить?

— Планета, — відповіла Міра.

Він подивився на стелю.

— Через підлогу?

— Можливо, стеля зайнята.

— У нас є процедура для розмов із планетами?

— Теодор напише.

Підлога здригнулася.

— ВИ МАЛИ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТЬ ДНІВ. ВИ ВИТРАТИЛИ ПЕРШИЙ НА ПОЖЕЖУ, РЕВНОЩІ, КАВУ Й СТВОРЕННЯ ТРЬОХ КОМІТЕТІВ.

Еліан сів.

Медична пластина коротко спалахнула.

— Вона стежила за нами?

Міра подивилася на його оголені груди.

Потім на підлогу.

— Наскільки детально?

Планета не відповіла.

Еліан підняв брову.

— Земля засоромилася.

— Або готує геологічну катастрофу, щоб уникнути розмови.

— Людська риса.

Міра торкнулася пластини на його грудях.

Пульс був рівний, але занадто швидкий.

— Тобі потрібна операція.

— Після розмови з планетою.

— Ні.

— Вона щойно розбудила нас.

— Серце може не дочекатися завершення її промови.

— Моє серце пережило Сенат, Геліоса, родинне возз’єднання й твою моральну реформу. Воно витримає ще одну істоту, яка вважає себе найстаршою в кімнаті.

Підлога промовила:

— НЕ ВИТРИМАЄ.

Еліан завмер.

Міра повільно повернула голову.

— Ти бачиш його тіло?

— Я ВІДЧУВАЮ ВСЕ ЖИВЕ НА СОБІ.

— Дуже заспокоює, — сказав Еліан.

— ТВОЄ СЕРЦЕ МАЄ ДЕВ’ЯТЬ ГОДИН ДО НЕЗВОРОТНОГО РУЙНУВАННЯ.

Міра встала.

— Операція зараз.

— Міро…

— Дев’ять годин.

— Планета може помилятися.

— Вона виростила серця.

— Не моє. Моє створили в лабораторії.

Підлога відповіла:

— ЛАБОРАТОРІЯ СТОЯЛА НА МЕНІ.

Еліан зітхнув.

— Важко сперечатися з географією.

Міра нахилилася, підняла його сорочку й кинула в обличчя.

— Одягайся.

— Ти могла подати ніжніше.

— Ніжність буде після операції.

— Обіцянка?

— Загроза.

Він усміхнувся.

Підлога сказала:

— ВАШ РИТУАЛ ЗАЛИЦЯННЯ НЕЕФЕКТИВНИЙ.

Міра завмерла.

Еліан повільно подивився вниз.

— Вона точно стежила.

За двадцять хвилин центральна площа Києва була повна людей.

Не тому, що мешканці добровільно прокинулися о четвертій ранку.

Земля розбудила всіх.

Марсіанських дипломатів — поштовхами ліжок.

Венеріанських аристократів — дощем усередині герметичних кімнат.

Юпітерських корпоративних представників — голосом із їхніх особистих фінансових імплантів, який повідомив, що надра не визнають ліцензійних угод.

Представник Церери прокинувся в обіймах кімнатної рослини. Рослина сказала, що їй не подобається його план видобутку українських чорноземів.

Плутонський спостерігач уже не спав.

Він сидів на даху, їв насіння й записував кожне слово, щоб потім заявити, що все передбачав.

На площі залишки дерева «Едему» світилися слабким синім світлом.