Ім'я за четвертим рівнем

У коридорі вже лунали кроки.

Боб ішов останнім, тримаючи жетон ПА-01 у кишені. Петер ніс автономний пристрій із копіями документів, Гелен — накопичувач із фотографіями первинного реєстру. Томас рухався повільніше за інших, притискаючи поранену руку до грудей.

Вони дісталися технічного приміщення, коли позаду пролунав голос:

— Зупиніться! Державний контроль! Покладіть обладнання на підлогу!

— Не зупиняйтеся! — кинув Боб.

Томас відчинив вузькі двері в бічний прохід. За ними виявилася стара кабельна галерея. Колись нею прокладали лінії зв'язку між північним контуром і зовнішньою технічною зоною.

— Сюди, — сказав він. — Вихід має бути за вентиляційною камерою.

Вони пройшли кілька десятків метрів. Позаду грюкнули двері, і в галереї почулося відлуння чужих голосів.

Боб допоміг Томасу подолати низький поріг.

— Ти можеш іти?

— Можу. Не витрачай час на запитання, на які знаєш відповідь.

Петер ледь усміхнувся, але відразу знову зосередився на маршруті.

Нарешті вони побачили металеву драбину. Вона вела до старого технічного люка.

Боб піднявся першим, обережно відсунув кришку й визирнув назовні.

Небо вже світлішало. Над промисловою зоною висів важкий сірий серпанок. Десь далеко завила сирена повітряної тривоги. За кілька секунд почувся глухий вибух.

— Чисто, — сказав він.

Вони вибралися назовні й відійшли від люка.

Гелен дістала телефон.

— Нам потрібно зв'язатися із Сарою.

— Якщо це справді вона, — нагадав Томас.

— Я знаю, — відповіла Гелен. — Але тепер у нас є те, що вона просила: докази й копія контрольного журналу.

Вона відкрила повідомлення, яке надійшло з невідомого каналу:

НЕ ВІДКРИВАЙТЕ КАБІНЕТ ПА-01.

Гелен написала:

Ми вийшли з об'єкта. Маємо копії реєстру та журналу передачі повноважень. Ти обіцяла назвати ім'я.

Відповідь з'явилася не одразу.

Спочатку минула хвилина. Потім друга.

Боб уже хотів запропонувати рухатися далі, коли телефон коротко завібрував.

САРА МАККОЙ: Ви знайшли передачу четвертого рівня?

Гелен відповіла:

Так. Передача відбулася за особистим рішенням президента. Новий власник досі має чинні повноваження.

Цього разу відповідь прийшла швидко:

Тоді слухайте уважно. Ім'я записане в паперовому реєстрі особливих повноважень. Але вам не потрібно шукати ПА-01.

Де його знайти? — написала Гелен.

На екрані з'явився короткий текст:

У вас уже є копія журналу. Подивіться не на дату передачі, а на дату першого використання.

Петер нахилився до телефона.

— Вона знає, що саме ми скопіювали.

— Це може бути людина, яка має доступ до того самого архіву, — сказав Томас.

Боб подивився на Гелен.

— Запитай, звідки вона знає, що ми вийшли.

Гелен набрала повідомлення, але відповідь на попереднє запитання вже надійшла:

Після передачі повноважень новий власник уперше скористався ними 23.11.1989. Того дня було змінено статус справи вашої родини.

— Нашої родини? — прошепотіла Гелен.

Петер відкрив копію журналу й знайшов потрібну дату:

23.11.1989. ОПЕРАЦІЯ: ПЕРЕДАЧА ПЕРСОНАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ. СПРАВИ: МАККОЙ САРА / ЙОХАНСОН ЕРІК. ПРАВО ПІДТВЕРДЖЕННЯ: РІВЕНЬ 04.

А нижче був службовий рядок, який раніше залишився непоміченим:

ПІДСТАВА ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ: ОСОБИСТЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ КЕРІВНИКА ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ.

Томас довго дивився на нього.

— Ось чому ім'я приховали. Повноваження передали не рядовому виконавцю. Їх отримав керівник президентської адміністрації.

— Але хто саме? — запитав Боб.

Томас не відповів.

Гелен знову подивилася на телефон. Там з'явилося нове повідомлення від Сари:

Його прізвище — Вольф. Адріан Вольф. Він керував президентською адміністрацією тоді й досі контролює особливий канал.

Боб прочитав повідомлення двічі.

— Адріан Вольф…

Петер відкрив копію списку посадових осіб, пов'язаних із ПА-01. Прізвище справді було там. Керівник президентської адміністрації. Після передачі повноважень — особисто уповноважена особа четвертого рівня.

— Це вже не припущення, — сказав Петер. — Його ім'я є в службовому переліку.

— Але чи справді він досі має доступ? — запитала Гелен.

Томас показав на останній запис:

СТАТУС ПОВНОВАЖЕНЬ: ЧИННИЙ.

— Система підтвердила це сьогодні.

Боб відчув, як усередині все стискається. Президент підписав наказ. Коваленко передавав його через центральний канал. Вольф отримав право продовжувати операцію після того, як первинні документи мали бути закриті.

І тепер хтось із президентської адміністрації користувався голосом його мертвого батька.

— Тепер зрозуміло, хто стоїть за четвертим рівнем, — сказав Боб. — Але нам потрібно довести, що саме Вольф використовував профіль Еріка.

— І довести, що він досі виконує старий наказ, — додав Петер.

Гелен подивилася на повідомлення матері.

— Сара може це підтвердити. Вона знала його особисто.

Боб похитав головою.

— Поки що ми маємо тільки повідомлення від людини, яка називає себе Сарою.

Гелен опустила телефон.

— Я не забула.

Вони зупинилися в покинутій службовій будівлі за межами промислової зони. Там не було електрики, але залишався старий стіл і кілька стільців.

Петер розклав на столі копії документів.

— Якщо ми хочемо оприлюднити це, потрібні три речі, — сказав він. — Незмінені копії первинного реєстру, контрольний журнал і підтвердження, що документи походять саме з 47-Б.

— У нас є всі три, — відповів Боб.

— У нас є копії. Але немає незалежного підтвердження.