Чужий голос

— Батьку?..

Боб вимовив це слово майже пошепки.

На екрані біля дверей продовжував світитися напис:

КОРИСТУВАЧ: ЙОХАНСОН ЕРІК.

Петер повільно дістав із сумки автономний пристрій.

— Не підходь до дверей, — сказав він. — Це може бути не людина. Система могла зареєструвати віддалений доступ.

— Але хтось увійшов до об'єкта, — заперечив Боб.

— Саме так. Хтось увійшов. Але це ще не означає, що це твій батько.

Томас підійшов до панелі. Поранена рука майже не слухалася, тому він працював однією.

— Треба подивитися журнал входу. Якщо це справжній фізичний доступ, система повинна зафіксувати маршрут.

Петер під'єднав пристрій до технічного порту.

На екрані з'явилися кілька рядків:

ОБЛІКОВИЙ ЗАПИС: ЙОХАНСОН ЕРІК. ТИП ІДЕНТИФІКАЦІЇ: ІСТОРИЧНИЙ ПРОФІЛЬ. ФІЗИЧНА ПРИСУТНІСТЬ: НЕ ПІДТВЕРДЖЕНО. ДЖЕРЕЛО СИГНАЛУ: ЗОВНІШНІЙ КАНАЛ.

Боб відчув, як напруження в грудях змінилося холодним розумінням.

— Отже, це не він.

Томас відповів одразу:

— Схоже, хтось увійшов під його обліковим записом. Але нам треба з'ясувати, хто саме.

Гелен стояла біля відкритої книги. Вона дивилася на список людей, які відмовилися підтвердити особливе державне доручення.

— Тут написано, що Ерік відмовився підписати наказ. Але система досі використовує його ім'я. Навіщо?

— Щоб отримати доступ, — відповів Петер. — Або щоб змусити Боба повірити, що його батько живий.

Боб повільно провів пальцем по сторінці.

— Вони знали, що я почую його голос. Знали, що я повірю.

— Можливо, саме на це й розраховували, — сказав Томас.

Раптом у динаміку над дверима пролунав тріск.

А потім голос:

— Бобе.

Боб завмер.

Це був голос його батька.

Не просто схожий. Той самий тембр, знайома манера вимовляти його ім'я, коротка пауза перед наступними словами.

— Бобе, якщо ти мене чуєш, не довіряй Томасу.

Гелен різко повернула голову.

— Вимкни це!

Петер кинувся до панелі, але голос продовжив:

— Ти знайшов первинний реєстр. Добре. Тепер віддай його тому, хто має право завершити справу.

Боб підійшов ближче до динаміка.

— Хто ти?

У відповідь пролунала коротка пауза.

— Ти ж знаєш, хто я. Я твій батько.

— Ні, — твердо сказав Боб. — Мій батько помер.

У приміщенні стало тихо.

Потім голос промовив:

— Ти завжди був упертим, Бобе.

Боб заплющив очі. Цю фразу він чув у дитинстві не раз. Але тепер вона не викликала тепла. Лише огиду.

— Ти можеш відтворювати його голос. Можеш знати його слова. Але ти не він.

Петер нарешті від'єднав кабель.

Динамік замовк.

На екрані з'явився новий рядок:

СЕАНС ЗАВЕРШЕНО. КОРИСТУВАЧ: ЙОХАНСОН ЕРІК. ДІЯ: ВІДМОВА В ПІДТВЕРДЖЕННІ.

— Він хотів, щоб ти передав йому реєстр, — сказала Гелен.

— Не просто реєстр, — відповів Томас. — Право завершити справу. Якщо система визнає його користувачем, він може спробувати отримати доступ до всіх матеріалів.

Петер уважно переглянув журнал.

— Зачекайте. Тут є ще один запис.

Він збільшив рядок:

ПЕРЕДАЧА СЕАНСУ: КАНАЛ ПА-01. ПЕРЕХІДНИЙ ПРОФІЛЬ: ЙОХАНСОН ЕРІК. ОПЕРАТОР: НЕ ВСТАНОВЛЕНИЙ.

— Це не просто старий запис, — сказав Петер. — Хтось створив окремий профіль, який дозволяє працювати від імені Еріка.

— І цей профіль підключений до ПА-01, — додав Томас.

Боб відступив від панелі.

— Значить, людина, яка підписала наказ, або хтось із її оточення досі має доступ до системи.

— Не обов'язково сам підписант, — зауважив Томас. — Але це людина, яка користується його повноваженнями або отримала їх у спадок.

Гелен перегорнула сторінку первинного реєстру.

— Тут є ще одна позначка. Біля прізвища Еріка стоїть номер додатка.

Вона нахилилася ближче:

ДОДАТОК Е-17. ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПРОФІЛЬ. ПЕРЕДАНО НА ЗБЕРІГАННЯ.

— Це може бути джерело голосу, — сказав Петер. — Старі записи, службові розмови, особисті дані. Якщо вони мали доступ до всього цього, то могли створити переконливу імітацію.

Боб мовчав.

Він згадав батька. Той стояв біля воріт ферми, тримав у руках стару папку й казав, що земля — це пам'ять про людей, які її обробляли.

Тоді Боб не зрозумів цих слів.

Тепер розумів.

— Я хочу знати, чому він помер, — сказав Боб. — І хто підтвердив його смерть.

Томас подивився на нього.

— Це можна перевірити в первинному реєстрі особових справ. Якщо його не знищили.

— Тоді знайдемо.

Гелен закрила книгу й обережно поклала долоню на обкладинку.

— Але спочатку треба зберегти те, що ми вже знайшли.

Петер кивнув.

— Я можу зробити цифрову копію сторінок і контрольних записів. Але потрібен час.

— Скільки? — запитав Боб.

— Десять хвилин, якщо система не втручатиметься.

Томас подивився на двері.

— Вона вже втручається.

На панелі знову загорівся індикатор:

ЗОВНІШНІЙ КАНАЛ ПА-01. ЗАПИТ НА ПОВТОРНУ ІДЕНТИФІКАЦІЮ.

Потім з'явився новий напис:

КОРИСТУВАЧ: ЙОХАНСОН ЕРІК. ЗАПИТ: ВІДКРИТИ АРХІВ ОСОБИСТИХ СПРАВ.

Боб підійшов до екрана.

— Ні. Цього разу ми відкриємо його самі.

Він дістав жетон ПА-01 і поклав на зчитувач.

Система видала короткий сигнал:

ОСОБЛИВИЙ ДОСТУП ПІДТВЕРДЖЕНО. ДОСТУПНИЙ РОЗДІЛ: ОСОБИСТІ СПРАВИ.

На екрані з'явилися десятки прізвищ.

Петер швидко знайшов потрібне:

ЙОХАНСОН ЕРІК.

Боб натиснув на рядок.

Документ відкрився не одразу. Спочатку з'явилося попередження про обмежений доступ, потім — дата: