Епілог

Що ж, спершу я змушений навести декілька сухих фактів, а потім висловлю власну думку на це все. 
Війна завдала народам світу величезних людських і матеріальних утрат.  Кількість жертв досі точно не встановлено.  За приблизними підрахунками,  у війні загинуло понад 60 млн осіб,  90 млн стали інвалідами.  Найбільших людських жертв зазнали СРСР (до 27 млн),  Республіка Китай (до 10 млн),  Польща (6 млн),  Югославія (1, 7 млн).  Втрати держав — агресорів становили:  Третього Рейху  — до 9 млн,  Японської імперії  — 2, 5 млн,  Королівства Італія  — 500 тис.  осіб.  Зокрема серед українців загинуло щонайменше 14 млн осіб. 
Військові витрати та збитки склали 4 трильйони доларів США.  Матеріальні витрати досягли 60—70 % національного доходу учасників війни.  Лише промисловість Великої Британії та Третього Рейху виготовила 652, 7 тис.  літаків (бойових і транспортних),  286, 7 тис.  танків,  самохідних знарядь і бронемашин,  понад 1 млн артилерійських знарядь,  понад 4, 8 млн кулеметів (без Німеччини),  53 млн рушниць,  карабінів і автоматів і величезну кількість іншого озброєння та спорядження.  Війна спричинила колосальні руйнування,  знищення десятків тисяч міст і сіл,  незліченні біди десятків мільйонів людей. 
Внаслідок німецько — радянської війни загинуло понад 30 мільйонів осіб.  Це був найкривавіший театр воєнних дій під час Другої світової війни.  В боях було задіяно найбільше наземних сил за всю історію воєн 20 століття.  Конфлікт супроводжувався великими втратами як серед військового,  так і цивільного населення.  Характерною ознакою протистояння була ідеологічна боротьба  — комунізму і націонал — соціалізму,  яка сприяла жорстокості у війні.  Під час конфлікту обидві сторони широко застосовували тактику " випаленої землі",  масові розстріли,  знищення населених пунктів тощо. 
Жертвами цієї війни стали,  за деякими оцінками,  близько 27 млн громадян СРСР.  (Офіційна кількість втрат з боку Третього Рейху  — 13 млн осіб. ) За підрахунками інституту історії України НАН України,  в лавах Червоної армії загинуло 3, 5 — 4 млн.  українців,  у радянських партизанських формуваннях  — від 40 до 60 тис.,  у загонах ОУН та УПА  — понад 100 тис.  Прямі людські втрати Української РСР,  за оцінками цього інституту,  становлять 8 — 10 млн,  демографічні  — 10 — 13 млн осіб[49].  14 лютого 2017 в Державній Думі Російської Федерації озвучили нові дані щодо втрат СРСР у Другій світовій війні.  Згідно з розсекреченими даними Міністерства оборони РФ,  втрати Радянського союзу у Другій світовій війні становлять 41 мільйон 979 тисяч,  а не 27 мільйонів,  як вважали раніше. На території Української РСР німці спалили разом із мешканцями 250 сіл.  У 230 концтаборах і гетто,  а також в інших місцях масового знищення від рук нацистів загинуло 5, 5 млн осіб.  Близько 2, 5 млн полягло на фронтах.  З 2, 8 млн осіб,  яких гітлерівці вивезли до Німеччини з СРСР для роботи на промислових підприємствах і в сільському господарстві,  близько 2, 4 млн були з України.  Втрати українського народу у війні становили 40—44 % загальних втрат СРСР. 
Внаслідок війни ослабла роль Західної Європи в загальносвітовій політиці.  Головними державами у світі стали СРСР і США.  Велика Британія та Франція,  незважаючи на перемогу,  були дуже ослабленими.  Війна показала нездатність їх та інших західноєвропейських країн контролювати величезні колоніальні імперії.  У країнах Африки та Азії посилився антиколоніальний рух.  Внаслідок війни низка країн здобули незалежність:  Ефіопія,  Ісландія,  Сирія,  Ліван,  В'єтнам,  Індонезія.  На окупованих радянським військом територіях було встановлено соціалістичні режими.  Одним із головних підсумків Другої світової стало створення на основі Антигітлерівської коаліції,  що склалася в ході війни,  Організації Об'єднаних Націй для запобігання світовим війнам в майбутньому. У деяких країнах партизанські рухи,  що зародилися під час війни,  намагалися продовжити свою діяльність і після її закінчення.  У Королівстві Греція конфлікт між комуністами та довоєнним урядом переріс у громадянську війну.  Антикомуністичні озброєні загони ще певний час після закінчення війни діяли в Західній Україні,  Прибалтиці,  Польщі.  У Республіці Китай продовжилася війна,  що тривала там з 1927 року. Під час міжнародного судового процесу в Нюрнберзі фашистську та нацистську ідеології визнано злочинними й заборонено.  У багатьох західних країнах зросла підтримка комуністичних партій через їхню активну участь у боротьбі під час війни та повоєнну економічну кризу. Європа опинилася розділеною на два табори:  західний (капіталістичний) і східний (соціалістичний).  Стосунки між двома блоками різко погіршилися вже за кілька років після закінчення війни.  Почалася так звана Холодна війна. 
Що ж, сухі факти завершились. Тепер, моя особиста думка. Останні півтора роки я займався активним вивченням історії, Другої світової війни у своїй  більшості. На жаль, моїх знань не вистачає для того, щоб детально розповісти історію другої світової, але, як говорив видатний письменник  і історик Макс Гейстінґс, цього, мабуть, ніхто і ніколи не зробить. Масштаби цієї війни дійсно вражають, і, не думаю, що таке колись повториться. Однак, якщо і повториться, ми всі помремо. Атомна війна не знає жалю. І, якщо РФ, і США допустять її, буде кінець. Тому, у цій книжці я використовував здебільшого свої знання, однак, дуже багато матеріалу я брав безпосередньо з придбаних мною книжок, або з різноманітних архівів, інколи навіть вікіпедії. На написання цієї книжки я витратив більше одного року. Ця ідеї визрівала вже давно, однак, її реалізація була впринципі неможливою через мій обмежений словниковий запас, і обмеженні знання історії. Однак, обставини змінились, і в мене випала можливість написати цю книгу. Витрачено багато днів, місяців, тому, хотілось би якнайкраащої оцінки, однак, це моя перша історична книжка, і де — факто, остання. Думаю, я не буду писати їх, принаймні, до того віку, допоки я не почну писати мемуари, а це буде не скоріше, ніж в 50 років. А до того я продовжуватиму вчити історію, і пробуватиму писати щось інше. Ще одна річ. У цій книзі всі персонажі є видуманими, їхні імена згенеровані на різноманітних сайтах. Однак, це і є загальний образ кожного солдата, його країни, його ідеологіії, і військової доктрини. Також, я шукав різні архівні записи, щоб знайти оригінальні промови Сталіна, Гітлера, і так далі. А потім їх перекладав. І, ще раз наголошу, у цій книзі немає поглядів автора. Коли говориться " фашист"  за американця, чи за радянського солдата, зрозумілоЮщо люди так і говорили в ті роки. Хоча, німці були націонал — соціалістами, тобто, нацистами. Та сама ситуація з " іванами"  від солдата Рейху. Та ж сама річ з різноманітною лайкою. Для радянського солдата вона відповідає його походженню, для американця своя лайка, а для німця ще інша. Насправді, у цієї книги, думаю, великий потенціал, питання тільки в тому, чи взнає хтось про неї взагалі. Отже, у Другій Світовій є винуватець, і це Гітлер. Однак, є ще одне запитання. Після розгрому німецької імперії у Першій Світовій війні, Захід боявся більшовиків. Вони розуміли, що " комуністична весна"  може настати у будь — який момент. Тому, вони і самі частково заснували фашизм. А звідти вже і спирався Гітлер. Щодо Нюрнберзького процесу, то тут теж все дуже й дуже сумнівно. Союзники були не меншими тваринами, ніж  Німеччина і її союзники в кінці війни. Їхні " килимові бомбардування"  мирного населення забрали життя як мінімум 600 тисяч мирних жителів. Однак, я не виправдовую ні Гітлера, ні його союзників. Він зробив величезний гріх, привівши Європу до такого жалюгідного становища. Мабуть, на цьому варто завершувати пусті розмови…