Союзники

1943 рік, 9 вересня, 23: 00, Салерно, Італія
Чорт, нас накрило. Нашу баржу накрило потужним артилерійським вогнем, але не Італійців, як не дивно. Багато наших молодих солдатів вмирають в перші ж дні служби, бо наші офіцери залишають у безпеці своїх вірних піданних, а новачків відправляють на смерть. Вчора приїхав хлопчик з Вашингтону, щойно завершив підготовку. Сьогодні зранку відправився з нами на морський десант, і ось, він вже мертвий. І так з багатьма. Забув представити себе. Звуть мене Еванс Ентоні, мені 55 років, і я капітан 1 — шого рангу. Родили мене на світ Рівс Ентоні і Бейтс Джейн  1888 року  в Денвері. Зростав я в сім'ї небідній, і часто мав те, що хотів. Після завершення школи я навчався у Військовій академії США, пізніше вирушив на службу. В 1942 році я був мобілізованим. Десь така, досить коротка біографія. Коли моя країна 7 грудня 1941 року вступала в війну, ще ніхто не знав, на чиїй стороні перевага. Однак, Союзники отримали сильне підкріплення, і в 1943 році воно проявилось у всій красі. А до вступу в війну, моя країна постачала величезні обсяги техніки в Британію, і Радянський Союз. В Союзі взагалі все залежало від нашої допомоги. Двигуни " v1"  постачались саме з Америки, а їхні танки і літаки вироблялись тільки за безпосередньої наявності двигуна. Та ж сама ситуація була з алюмінієм. Їхні  переробні заводи переставали працювати по мірі наближення до  Сталінграду. Тому, юез нашої допомоги вони б задихнулись під нападом клятих фашистів. Маленький Гітлер сидить у своєму бункері, і думає, що він безсмертний. І до тебе долетять наші бомби, сучий ти сину. Хотілось би показати вам промову президента Рузвельта після вступу у війну. Він обіцяв не вмішуватись у це, однак, японці зробили свій вибір, а саме — загинути. 
Ось ця промова: 
Вчора,  7 грудня 1941 року  —  дата,  яка проживе в сумно відомій ситуації  —  на Сполучені Штати Америки несподівано і навмисно напали військово — морські та повітряні сили Японської імперії. Сполучені Штати були в мирі з цією нацією, Японія все ще вела розмову зі  своїм імператором,  прагнучи підтримати мир у Тихому океані. Дійсно,  через годину після того,  як японські повітряні ескадри почали обстріли на американському острові Оаху,  посол Японії в США та його колега надіслали нашому державному секретарю офіційну відповідь на нещодавнє американське повідомлення.  І хоча у цій відповіді зазначалося,  що продовжувати діючі дипломатичні переговори видається марним,  воно не містить загрози чи натяку на війну чи збройну атаку. Було зафіксовано,  що відстань Гаваїв від Японії дає зрозуміти,  що напад був навмисно спланований багато днів чи навіть тижнів тому.  Протягом цього часу японський імператор навмисно прагнув обдурити США неправдивими заявами та вираженнями надії на продовження миру. Вчорашній напад на Гавайські острови завдав серйозної шкоди американським військово — морським і військовим силам.  Я шкодую вам сказати,  що було втрачено дуже багато американських життів.  Крім того,  повідомлялося,  що американські кораблі торпедуються у відкритому морі між Сан — Франциско та Гонолулу. Вчора японський уряд також розпочав напад проти Малайї. Минулої ночі японські сили напали на Гонконг. Минулої ночі японські сили напали на Гуам. Минулої ночі японські сили напали на Філіппінські острови. Минулої ночі японці напали на Острів Уейк. І сьогодні вранці японці напали на острів Мідвей. Тому Японія здійснила несподіваний наступ,  що поширюється на всю територію Тихого океану.  Сьогоднішні та вчорашні факти говорять самі за себе.  Народ Сполучених Штатів вже сформував свою думку і добре розуміє наслідки для самого життя та безпеки нашої нації. Як головнокомандувач армії та військово — морського флоту я наказав вжити всіх заходів для нашої оборони.  Але завжди весь наш народ пам’ятатиме характер натиску на нас. Незалежно від того,  скільки часу нам знадобиться, щоб подолати це задумане вторгнення,  американський народ у своїй праведній силі переможе до абсолютної перемоги. Я вважаю,  що я трактую волю Конгресу та людей,  коли запевняю,  що ми не лише будемо захищати себе до кінця,  але і переконаємось,  що ця форма зради більше ніколи не загрожує нам. Бойові дії існують.  Немає жодного вагання  на те,  що наш народ,  наша територія та наші інтереси знаходяться в серйозній небезпеці. Впевнившись у своїх збройних силах,  безмежною рішучістю нашого народу,  ми здобудемо неминучий тріумф  —  так допоможе нам Бог. Я прошу,  щоб Конгрес заявив,  що з моменту безпричинного і підступного нападу Японії в неділю,  7 грудня 1941 року,  між США та Японською імперією існує воєнний стан ". 
Він був значно гіршим оратором від Гітлера. Проте, всі ми об'єднались, щоб перемогти фашистів. І, разом з нашими недавніми ворогами у вигляді Радянського Союзу будемо йти до неминучого тріумфу. Наші бомбардувальники знищують німецькі міста, наші солдати вбивають клятих фашистів, а наш флот забезпечує повний контроль моря. І Гітлеру не врятуватись від неминучого. Після вступу пішли серйозні розмови про те, що варто відкривати другий фронт у Європі. Ніхто не знає, чи вистачить нам сил, і, принаймні, цього року, ми не будемо висаджуватись у Франції, попри тиск Сталіна. Мабуть, на наступний рік. Однак, ми висадились в Італії. 
Перемога союзних армій на півночі Африки в травні 1943 року із захопленням у полон значної кількості армій країн Осі визолила майже усі англо — американські сили на цьому театрі воєнних дій,  але призвела до суперечностей між лідерами західних союзних держав стосовно подальших планів на війну.  Британський прем'єр — міністр В.  Черчилль наполягав на продовженні військових операцій на Середземному морі,  й відстоював ідею висадки військ у континентальній Італії,  яку він свого часу називав " м'яким підбрюшшям Осі. В.  Черчилль визначав ціль  — вибити найслабкішого ворога з усіх,  які їм протистоять,  тим більш,  що підтримка італійцями війни практично була вичерпана,  фашистській режим Б.  Муссоліні вже не користувався таким авторитетом,  як раніше.  У свою чергу,  вихід Італії з війни визволить значні наземні сили союзників і,  головне,  дозволить відкрити морські комунікації в Середземному морі.  Це відповідно полегшить становище британських і американських військ на Близькому Сході та надасть змогу проводити майже безперешкодно конвої до Індійського і Тихого океанів. 
У такій ситуації німці змушені будуть зняти чималі сили зі Східного фронту й перекинути їх до Італії,  що закрити пролом у своєї системі оборони.  Це якось мірою задовольняло вимоги Й. Сталіна якомога скоріше відкрити Другий фронт і пом'якшить загальну ситуацію на німецько — радянському фронті. 
Однак,  далеко не всі поділяли таку точку зору британського прем'єра,  начальник штабу армії США,  генерал Дж.  Маршалл та переважна більшість американських генералів була категорично проти затягування війни і чергового переносу висадки у Західній Європі.  Це неодноразово обговорювалося,  плани розроблялися ще з початку 1942 року,  але постійно переносилися з різних обставин.  Після довгих суперечок американська сторона нарешті погодилася на висадку у Сицилії,  але планів продовжувати вести бойові дії на Середземномор'ї вони не мали. 
Однак,  і американці,  і британці реально дивилися на стан речей і розуміли,  що союзні армії не можуть простоювати до початку воєнних дій у Північно — Західній Європі.  У травні 1943 року на конференції " Трайдент"  у Вашингтоні це питання порушувалося знову,  й сторони не дійшли згоди,  доки у липні по результатах кампанії на острові Сицилія не стало зрозумілим,  що настав час діяти.  Було ясно,  режим фашистської партії Італії вже дуже слабкий і перебуває на грані повного краху.