Переломний 43 — тій

1943 рік, 6 серпня, 20: 00, Курськ, СРСР

Після затяжних боїїв з початку 1943 ми підійшли до Курську. 
На початку року наші війська вперше здобули серйозну перемогу, і відвоювання територій. 16 січня вони здобули великі луки. Я брав участь у цій операції. Близько 8 ранку ми ринули в бій, і за декілька днів ми оволоділи містом. Проблема тепер полягала не в вигляді 3 Рейху. Тепер Сталін давав точні і  зрозумілі прикази. Ми мали з певної дати до певної дати виконати приказ. При невиконанні приказу офіцерів або замінювали, або звільнювали. Тепер я був змушений кидати свій полк в смертельний бій, не зважаючи на втрати. Люди йшли, бігли, повзли. Коли наші соллдати бачили мінне поле, вони проходили його так, ніби його там не було. Я був змушений так робити, як і всі інші генерали. Ми підкорювались вищому командуванню, а вони безпосередньо Сталіну. Але такий піідхід був результативним, хоч і дуже плачевним для всіх нас. 15 береезня відбувся такий ж беззглуздий  наступ нашої армії під Харковом. Німці, не зважаючи на всі важкості, Завжди залишались вояками. Організацію, дисципліну їхнього рівня не досягла ще жодна армія світу, і сумніваюсь, що колись досягнуть. Саме через те вони відбили наш безглуздий наступ, а ми, як завжди, втратили десятки тисяч наших громадян. 31 березня таким ж вбиванням людей ми здобули Ржев. Ситуація покращувалась в нашу сторону. Німецьку промисловість бомбили союзні бомбардувальники. Німецькі міста стирали  з землі. Десятки тисяч німців вмирали під руїнами. 
І ось, позавчора, 4 липня розпочався наступ на Курській дузі. Я був, і є її безпосереднім учасником. 
Для проведення операції " Цитадель"  німецьке командування зосередило на ділянці 50 дивізій,  зокрема 18 танкових і моторизованих.  Угрупування налічувало,  за даними радянських джерел,  близько 900 тис.  чоловік,  до 10 тис.  гармат і мінометів,  близько 2, 7 тис.  танків і більше 2 тис.  літаків.  Повітряну підтримку німецьким військам надавали сили 4 — го і 6 — го повітряних флотів. 
Ставка ВГК до початку Курської битви створила угрупування (Центральний і Воронезький фронти),  що мало більше 1, 3 млн чоловік,  до 20 тисяч гармат і мінометів,  більше 3300 танків і САУ,  2650 літаків.  Війська Центрального фронту (командувач  — генерал армії Костянтин Рокоссовський) обороняли північний фланг Курського виступу,  а війська Воронезького фронту (командувач  — генерал армії Микола Ватутін)  — південний фланг.  Війська,  що займали виступ,  спиралися на Степовий фронт у складі стрілецького,  3 — х танкових,  3 — х моторизованих і 3 — х кавалерійських корпусів (командувач генерал — полковник Іван Конєв).  Координацію дій фронтів здійснювали представники Ставки Маршали Радянського Союзу Георгій Жуков і Олександр Василевський. 
Вчора, 5 липня 1943 року німецькі ударні угрупування за планом операції " Цитадель"  почали наступ на Курськ з районів Орла і Бєлгорода. 
Про початок операції радянському командуванню було відомо заздалегідь,  і ще перед початком німецької артпідготовки запрацювала радянська артилерія.  Це зсунуло початок німецького наступу на кілька годин. 
З боку Орла наступало угрупування під командуванням генерал — фельдмаршала Гюнтера Ганса фон Клюге (групи армій " Центр" ),  з боку Білгорода  — угрупування під командуванням генерал — фельдмаршала Еріха фон Манштейна (оперативна група " Кемпф"  групи армій " Південь" ). Завдання відбити наступ з боку Орла було покладене на війська Центрального фронту,  з боку Бєлгорода  — Воронезького фронту. На північному фланзі дуги німецький наступ захлинувся,  в той час як на південному фланзі дуги наступ розвивався успішніше,  але й тут просування вперед йшло з великими втратами з обох боків.  З огляду на це Манштейн змінив напрямок удару з півночі на північний схід. 12 липня у районі залізничної станції Прохоровка за 56 кілометрів на північ від Білгорода відбулася велика зустрічна танкова битва Другої світової війни  — битва між танковим угрупуванням німців (оперативна група " Кемпф" ) і нашими військами,  що завдавали контрудар.  Я бачив бій, у якому було до 100 танків і самохідних установок з обох боків в битві. Однак, наша пропаганда говорить про 2 тисячі танків…Запекла битва тривала весь день,  до вечора танкові екіпажі разом з піхотою билися врукопашну.  Німцям удалося перемогти,  оскільки поле бою залишилося за ними,  але не вдалося здійснити основну свою задачу:  просунутися на оперативний простір наступу,  зокрема,  в саму Прохоровку вони не увійшли.  Радянські втрати в битві значно перевищили німецькі,  вони склали більше 170–180 танків,  оскільки німці мали можливість вивести пошкоджені танки з поля бою. Усі радянські танки німці підірвали чи розібрали на сувеніри. Сталін,  роздратований великими втратами в бою,  наказав створити комісію,  щоб покарати винних. 
Стратегічна ситуація на фронті змінилася:  в Сицилії висадилися союзники,  і Гітлер вважав за доцільніше надати допомогу своїм італійським союзникам,  оскільки британо — американський наступ в Сицилії становив реальну загрозу для Райху,  а з наступом на Москву можна було зачекати.  Тож німці були вимушені перейти до оборони.  Найбоєздатніші танкові частини були зняті зі східного фронту і відправлені на середземноморський театр військових дій.

12 липня війська Брянського,  Центрального і лівого крила Західного фронтів почали операцію " Кутузов",  що мала мету розгромити орловське угрупування супротивника.  13 липня війська Західного і Брянського фронтів прорвали німецьку оборону на болховському,  хотинецькому і орловському напрямах і просунулися на глибину від 8 до 25 км.  16 липня війська Брянського фронту вийшли на рубіж річки Олешня,  після чого німецьке командування розпочало відведення своїх головних сил на вихідні позиції.  До 18 липня війська правого крила Центрального фронту повністю ліквідовували клин супротивника на курському напрямі.  Цього ж дня в битву були введені війська Степового фронту,  які почали переслідування супротивника,  що повертався на початкові позиції. Розвиваючи наступ,  радянські сухопутні війська,  підтримані з повітря ударами сил 2 — ї і 17 — ї повітряних армій,  а також авіацією дальньої дії,  до 23 серпня 1943 року відкинули супротивника на захід на 140–150 км,  оволоділи Орлом,  Білгородом і Харковом. За нашими даними,  вермахт втратив в Курській битві 30 дивізій,  зокрема 7 танкових,  понад 500 тисяч солдатів і офіцерів,  1, 5 тисячі танків,  більше 3, 7 тисяч літаків,  3 тисяч гармат.  Втрати наших військ, що і не дивно,  перевершили німецькі:  вони склали 863 тис.  чоловік.  Під Курськом Червона Армія втратила близько 6 тис.  танків. Після Курської битви співвідношення сил на фронті різко змінилося на користь Червоної Армії,  що забезпечило нам сприятливі умови для розгортання загального стратегічного наступу. Увечері 5 серпня 1943 року в Москві вперше прогримів артилерійський салют на честь звільнення Орла і Білгорода (12 залпів з 120 гармат). І ось зараз, я записую все в свій блокнот. Зараз теплий вечір, жодних пострілів не чути. Я відправляюсь в ліс, подихаю повітрям, оціню ситуацію, щоб спланувати наступ. Мене.. поранили. Німцю клятий, а щоб твоєю мордою просо молотили…Цей  вражий син сховався в кущі, і вистрілив мені  в груди…Виглядає юним, років на 18.. Діждався сраної немочі, мені кінець…