Війна з СРСР

1941 рік, 1 грудня, 20: 00, Ростов — на — Дону, СРСР

Що ж, це все-таки трапилось. В останні місяці почали все активніше обговорювати тему перспективної німецько — радянської війни. Наші генерали попереджали Гітлера відразу після подання ним цього божевільного плану. Операція " Барбаросса", операція, котрою ми мали б розгромити Союз. Основна ставка робилась на авіацію, і швидкий штурм танками. Таким чином, ми утворювали б " котли", в котрих і знищували б більшовиків. Перед нападом на СРСР  Гітлер сказав довгу промову: 
Німецький народе!  Націонал — соціалісти!

Обтяжений важкими турботами,  я був приречений на багатомісячне мовчання.  Але тепер настав час,  коли я,  нарешті,  можу говорити відверто.

Коли 3 вересня 1939 року Англія оголосила війну Німецькому Рейху,  знову повторилася британська спроба зірвати будь — який початок консолідації і разом з тим підйому Європи за допомогою боротьби проти найсильнішої у даний час держави континенту.

Так колись Англія після багатьох воєн погубила Іспанію.  Так вела вона війни проти Голландії.  Так боролася пізніше за допомогою всієї Європи проти Франції.  І так на рубежі століть вона почала оточення тодішньої Німецької імперії,  а в 1914 році – світову війну.

Тільки через відсутність внутрішньої єдності Німеччина зазнала поразки в 1918 році.  Наслідки були жахливі.  Після того,  як спочатку було лицемірно оголошено,  що боротьба ведеться лише проти кайзера і його режиму,  то коли німецька армія склала зброю,  почалося планомірне знищення Німецької імперії.  У той час,  як здавалося,  дослівно збувається пророцтво одного французького державного діяча,  що в Німеччині 20 мільйонів зайвих людей,  тобто їх потрібно усунути за допомогою голоду,  хвороб або еміграції,  націонал — соціалістичний рух розпочав свою роботу з об'єднання німецького народу і тим самим проклав шлях до відродження Імперії.

Цей новий підйом нашого народу зі злиднів і ганебної неповаги до нього проходив під знаком чисто внутрішнього утримання.  Англію,  зокрема,  це ніяк не зачіпало і нічого їй не загрожувало.  Незважаючи на це,  моментально відновилася сповнена ненависті політика оточення Німеччини.  Зсередини і ззовні плелася відома нам змова євреїв і демократів,  більшовиків і реакціонерів з єдиною метою перешкодити створенню нової національної держави і знову занурити Рейх в безодню безсилля і злиднів.

Крім нас,  ненависть цієї міжнародної всесвітньої змови була звернена проти тих народів,  яким теж не пощастило,  і вони були змушені заробляти хліб насущний у найжорстокішій боротьбі за існування.  Перш за все,  було оскаржено і навіть формально заборонялося право Італії та Японії,  як і Німеччини,  на свою частку в багатствах цього світу.  Союз цих націй був тому лише актом самооборони проти егоїстичної всесвітньої коаліції багатства і влади,  яка загрожувала їм.

Ще в 1936 році Черчилль заявив,  за словами американського генерала Вуда,  перед комітетом Палати представників США,  що Німеччина знову стає занадто сильною і тому її потрібно знищити.

Влітку 1939 року Англії здалося,  що настав момент почати це знову задумане знищення з повторення широкомасштабної політики оточення Німеччини.

Систематична кампанія брехні,  яка була організована з цією метою,  була спрямована на те,  щоб переконати інші народи,  ніби над ними нависла загроза,  зловити їх спочатку в пастку англійських гарантій і обіцянок підтримки,  а потім,  як напередодні світової війни,  змусити їх воювати проти Німеччини.

Так Англії вдалося з травня по серпень 1939 року поширити у світі твердження,  ніби Німеччина безпосередньо загрожує Литві,  Естонії,  Латвії,  Фінляндії,  Бессарабії,  а також Україні.  Частина цих країн за допомогою подібних тверджень відхилили обіцяні гарантії – і вони тим самим стали частиною фронту оточення Німеччини.

За цих обставин я,  усвідомлюючи свою відповідальність перед своєю совістю і перед історією німецького народу,  визнав за можливе не тільки запевнити ці країни і їхні уряди в брехливості британських тверджень,  але і,  крім того,  спеціально заспокоїти найсильнішу державу Сходу за допомогою урочистих заяв про межі сфер наших інтересів.

Націонал — соціалісти!

Ви всі,  звичайно,  відчували тоді,  що цей крок був для мене гірким і важким.  Ніколи німецький народ не відчував ворожих почуттів до народів Росії.  Тільки протягом двох останніх десятиліть єврейсько — більшовицькі правителі з Москви намагалися підпалити не тільки Німеччину,  а й усю Європу.  Не Німеччина намагалася перенести свій націоналістичний світогляд в Росію,  а єврейсько — більшовицькі правителі в Москві неухильно робили спроби нав'язати нашому та іншим європейським народам своє панування,  притому не тільки за допомогою ідеології,  але,  перш за все,  військовими засобами.

Але результатами діяльності цього режиму в усіх країнах були тільки хаос,  злидні і голод.  На противагу цьому я два десятиліття намагався при мінімальному втручанні і без руйнування нашого виробництва побудувати в Німеччині новий соціалістичний порядок,  який не тільки ліквідував безробіття,  а й забезпечив завдяки підвищенню оплати праці постійний приплив людей у сферу творення.

Успіхи цієї політики нових економічних і соціальних відносин в нашому народі,  які,  планомірно долаючи станові і класові суперечності,  мають своєю кінцевою метою створення справжнього народного співтовариства,  унікальні в усьому світі.

Тому в серпні 1939 року для мене було таким важким рішення послати мого міністра до Москви,  щоб спробувати там протидіяти британській політиці оточення Німеччини.  Я зробив це не тільки усвідомлюючи свою відповідальність перед німецьким народом,  але,  перш за все,  в надії досягти в кінцевому рахунку тривалої розрядки,  яка могла б зменшити жертви,  які потрібні були б від нас в іншому випадку.

Після того як Німеччина в Москві урочисто визнала,  що зазначені в договорі області і країни – за винятком Литви – знаходяться поза сферою яких би то ні було німецьких політичних інтересів,  було укладено ще особливу угоду на той випадок,  якби Англії дійсно вдалося підштовхнути Польщу до війни проти Німеччині.  Але і в цьому випадку можна говорити про обмеження німецьких домагань,  яке аж ніяк не відповідало успіхам німецької зброї.