1941 рік, 1 грудня, 20: 00, Ростов — на — Дону, СРСР
Що ж, це все-таки трапилось. В останні місяці почали все активніше обговорювати тему перспективної німецько — радянської війни. Наші генерали попереджали Гітлера відразу після подання ним цього божевільного плану. Операція " Барбаросса", операція, котрою ми мали б розгромити Союз. Основна ставка робилась на авіацію, і швидкий штурм танками. Таким чином, ми утворювали б " котли", в котрих і знищували б більшовиків. Перед нападом на СРСР Гітлер сказав довгу промову:
Німецький народе! Націонал — соціалісти!
Обтяжений важкими турботами, я був приречений на багатомісячне мовчання. Але тепер настав час, коли я, нарешті, можу говорити відверто.
Коли 3 вересня 1939 року Англія оголосила війну Німецькому Рейху, знову повторилася британська спроба зірвати будь — який початок консолідації і разом з тим підйому Європи за допомогою боротьби проти найсильнішої у даний час держави континенту.
Так колись Англія після багатьох воєн погубила Іспанію. Так вела вона війни проти Голландії. Так боролася пізніше за допомогою всієї Європи проти Франції. І так на рубежі століть вона почала оточення тодішньої Німецької імперії, а в 1914 році – світову війну.
Тільки через відсутність внутрішньої єдності Німеччина зазнала поразки в 1918 році. Наслідки були жахливі. Після того, як спочатку було лицемірно оголошено, що боротьба ведеться лише проти кайзера і його режиму, то коли німецька армія склала зброю, почалося планомірне знищення Німецької імперії. У той час, як здавалося, дослівно збувається пророцтво одного французького державного діяча, що в Німеччині 20 мільйонів зайвих людей, тобто їх потрібно усунути за допомогою голоду, хвороб або еміграції, націонал — соціалістичний рух розпочав свою роботу з об'єднання німецького народу і тим самим проклав шлях до відродження Імперії.
Цей новий підйом нашого народу зі злиднів і ганебної неповаги до нього проходив під знаком чисто внутрішнього утримання. Англію, зокрема, це ніяк не зачіпало і нічого їй не загрожувало. Незважаючи на це, моментально відновилася сповнена ненависті політика оточення Німеччини. Зсередини і ззовні плелася відома нам змова євреїв і демократів, більшовиків і реакціонерів з єдиною метою перешкодити створенню нової національної держави і знову занурити Рейх в безодню безсилля і злиднів.
Крім нас, ненависть цієї міжнародної всесвітньої змови була звернена проти тих народів, яким теж не пощастило, і вони були змушені заробляти хліб насущний у найжорстокішій боротьбі за існування. Перш за все, було оскаржено і навіть формально заборонялося право Італії та Японії, як і Німеччини, на свою частку в багатствах цього світу. Союз цих націй був тому лише актом самооборони проти егоїстичної всесвітньої коаліції багатства і влади, яка загрожувала їм.
Ще в 1936 році Черчилль заявив, за словами американського генерала Вуда, перед комітетом Палати представників США, що Німеччина знову стає занадто сильною і тому її потрібно знищити.
Влітку 1939 року Англії здалося, що настав момент почати це знову задумане знищення з повторення широкомасштабної політики оточення Німеччини.
Систематична кампанія брехні, яка була організована з цією метою, була спрямована на те, щоб переконати інші народи, ніби над ними нависла загроза, зловити їх спочатку в пастку англійських гарантій і обіцянок підтримки, а потім, як напередодні світової війни, змусити їх воювати проти Німеччини.
Так Англії вдалося з травня по серпень 1939 року поширити у світі твердження, ніби Німеччина безпосередньо загрожує Литві, Естонії, Латвії, Фінляндії, Бессарабії, а також Україні. Частина цих країн за допомогою подібних тверджень відхилили обіцяні гарантії – і вони тим самим стали частиною фронту оточення Німеччини.
За цих обставин я, усвідомлюючи свою відповідальність перед своєю совістю і перед історією німецького народу, визнав за можливе не тільки запевнити ці країни і їхні уряди в брехливості британських тверджень, але і, крім того, спеціально заспокоїти найсильнішу державу Сходу за допомогою урочистих заяв про межі сфер наших інтересів.
Націонал — соціалісти!
Ви всі, звичайно, відчували тоді, що цей крок був для мене гірким і важким. Ніколи німецький народ не відчував ворожих почуттів до народів Росії. Тільки протягом двох останніх десятиліть єврейсько — більшовицькі правителі з Москви намагалися підпалити не тільки Німеччину, а й усю Європу. Не Німеччина намагалася перенести свій націоналістичний світогляд в Росію, а єврейсько — більшовицькі правителі в Москві неухильно робили спроби нав'язати нашому та іншим європейським народам своє панування, притому не тільки за допомогою ідеології, але, перш за все, військовими засобами.
Але результатами діяльності цього режиму в усіх країнах були тільки хаос, злидні і голод. На противагу цьому я два десятиліття намагався при мінімальному втручанні і без руйнування нашого виробництва побудувати в Німеччині новий соціалістичний порядок, який не тільки ліквідував безробіття, а й забезпечив завдяки підвищенню оплати праці постійний приплив людей у сферу творення.
Успіхи цієї політики нових економічних і соціальних відносин в нашому народі, які, планомірно долаючи станові і класові суперечності, мають своєю кінцевою метою створення справжнього народного співтовариства, унікальні в усьому світі.
Тому в серпні 1939 року для мене було таким важким рішення послати мого міністра до Москви, щоб спробувати там протидіяти британській політиці оточення Німеччини. Я зробив це не тільки усвідомлюючи свою відповідальність перед німецьким народом, але, перш за все, в надії досягти в кінцевому рахунку тривалої розрядки, яка могла б зменшити жертви, які потрібні були б від нас в іншому випадку.
Після того як Німеччина в Москві урочисто визнала, що зазначені в договорі області і країни – за винятком Литви – знаходяться поза сферою яких би то ні було німецьких політичних інтересів, було укладено ще особливу угоду на той випадок, якби Англії дійсно вдалося підштовхнути Польщу до війни проти Німеччині. Але і в цьому випадку можна говорити про обмеження німецьких домагань, яке аж ніяк не відповідало успіхам німецької зброї.