Останні дні Польщі

1939 рік, 6 жовтня, 19: 00, Варшава, Польща

Скажу вам чесно, це було легко. Нам таки дали чеські танки, але вони таки теж непогані. Спершу, Велика Британія і Франція, згідно з попередніми домовленостями з польським урядом, 3 вересня
1939 року оголосили війну Німеччині. Тепер про співвідношення сил:
На початок осені 1939 року військові сили Німеччини нараховували 98 дивізій, у тому числі 52 кадрові (враховуючи 6 австрійських — 39 піхотних, 3 гірськострілецьких, 5 танкових, 4 легких і 1 кавалерійську дивізію). З інших 46 лише 10 дивізій були повністю боєздатними, але й вони здебільшого складалися з новобранців, що перебували на службі всього місяць. Ще 36 дивізій були укомплектовані головним чином ветеранами Першої Світової війни, малознайомими із сучасними зразками зброї й тактикою. Для озброєння цих військ було використане непотрібне кадровим частинам застаріле озброєння, а також австрійська зброя і техніка розформованої чехословацької армії.
На 1 вересня 1939 року військово — морські сили Німеччини мали наступний корабельний склад: 2 лінійних кораблі (" Шарнгорст" і " Гнейзенау" ), 3 броненосці (" Дойчланд", пізніше перейменований в " Лютцов", а також " Адмірал Шеер" і " Адмірал граф Шпее" ), 2 важких крейсери (" Адмірал Гіппер" і " Блюхер" ), 6 легких крейсерів, 22 ескадрених міноносця, 20 міноносців, 32 тральщики, 35 підводних човнів прибережної дії (водотоннажністю 250 т), 22 океанських підводних човна (водотоннажністю по 500 і 700 т), 17 торпедних катерів. Також будувався Бісмарк. Німецька авіація мала 2500 літаків, у тому числі 1 тисячу бомбардувальників, які були об'єднані в 5 авіадивізій і 1 парашутно — десантну дивізію. У якісному відношенні німецькі літаки були краще польських і французьких і майже такі ж, як англійські.
Армія Словаччини складалася із сухопутних сил: кавалерії, піхоти, артилерії, невеликої кількості бро-неодиниць, а також ВПС. Озброєння було здебільшого колишньої чехословацької армії, передане словакам німцями після окупації Чехії.
Військово — повітряні сили Словаччини були сформовані на базі чехословацької авіації й налічували 358 бойових літаків. Майже вся бойова авіація, за винятком підрозділів, передислокованих в Словаччину у вересні 1938 року під час загальної мобілізації, входила в 3 — й авіаполк генерала Штефаника. Основною авіабазою були Пештяни. Командував ВПС підполковник Я. Амбруш.
Чисельність польської армії мирного часу була досить значною: 30 піхотних дивізій, 1 кавалерійська дивізія й 11 окремих кавалерійських бригад. Озброєння, кількісно цілком достатнє, складалося в основному із застарілих зразків часів Першої світової війни. Моторизація ще тільки починала розвиватися. Танкові війська мали всього 9 рот легких танків і 29 рот легких бронеавтомобілів.
Військово — морський флот Польщі (4 ескадрених міноносці, 2 міноносці, 6 тральщиків, 2 канонерські човни й 5 підводних човнів) не відігравав значної ролі на Балтійському морі й навряд чи міг порушити, а тим більше зірвати морські перевезення між Східною Прусією та Німеччиною.
Влітку 1939 року міжнародне становище Польщі різко погіршилося. Розуміючи що у випадку збройного конфлікту з німцями польський флот скоріше за все буде знищено, 24 серпня 1939 року британський уряд запропонував Ридз — Смігли евакуювати частину сил польських ВМС. 26 серпня польське керівництво затвердило план евакуації — операцію " Пекін". 1 вересня дивізіон польських есмінців у складі есмінців " Грім", " Блискавка" і " Шторм" успішно досяг порту Единбург.
І, до речі, я все-таки довідався, що напали ми, а не поляки. Формальним приводом до початку німецько — польської війни став інсценований 31 серпня 1939 року співробітниками СД напад поляків на німецьку радіостанцію в Ґляйвіці (тепер польське місто Глівіце).
Операцією під кодовою назвою " Консерви" (більше відомою, як " Ґляйвіцький інцидент" ) керував Рейн-хард Гейдріх. Коли група співробітників СД у формі польської армії, під командуванням Альфреда Науйокса і Генріха Мюллера, напала на радіостанцію в Ґляйвіці, в ефір відразу ж полетіли звуки пострілів і вигуки польською мовою — " пришов час війни Польщі проти Німеччини". На місці подій було розкладено трупи в німецькій формі (в'язні концтаборів, яких заздалегідь вбили). Операція зайняла приблизно 4 хвилини.
Подібні операції пройшли також у прикордонних Пінчеві та Хохліндені. Міністр пропаганди Третього Рейху Йозеф Геббельс одержав необхідний матеріал для пропагандистської кампанії. 1 вересня 1939 року Гітлер у Рейхстазі заявив, що поляки перетнули кордон в чотирнадцяти місцях, у тому числі і силами регулярних польських військ, і що він о 3 — й годині ночі 1 вересня віддав наказ про напад на Польщу. Цю інформацію я взнав завдяки завершенню війни, оскільки, я був її учасником.
1 вересня, о 4 годині 45 хвилин навчальний німецький корабель " Шлезвіг — Гольштейн" відкрив вогонь по польській військово — морській базі Вестерплатте на Балтиці. Цей обстріл вважається першими пострілами війни.
Одночасно з початком обстрілу Вестерплатте розпочали наступ війська Вермахту. З півночі вторгнення здійснювала група армій Бока, що мала у своєму складі дві армії. 3 — тя армія під командуванням Кюхлера завдавала удару зі Східної Пруссії на південь, а 4 — та армія під командуванням Клюге — на схід через Польський коридор, щоб з'єднатися з військами 3 — ї армії та завершити охоплення правого флангу поляків.
Найважливіша роль приділялася групі армій Рундштедта, що діяла на півдні. До складу групи армій входили 8 — ма армія під командуванням Бласковіца, 10 — та армія під командуванням Райхенау і 14 — та армія під командуванням Ліста. Війська Бласковица, діючи на лівому крилі, повинні були просуватися до великого промислового центра Лодзь, допомогти ізолювати польські війська на познанському виступі та водночас прикрити фланг військ Райхенау. На правому крилі Ліст повинен був просуватися на Краків і одночасно обійти із флангу польські війська в районі Карпат, використовуючи танковий корпус Клейста для прориву через гірські перевали. Вирішального удару повинні були завдати війська Райхенау, що діяли в центрі (для цього в їх склад була включена більша частина танкових з'єднань).
Умовою для стрімкого просування сухопутних військ були успішні дії німецьких військово — повітряних сил. У перший же день вони знищили слабку польську авіацію на її аеродромах. Перевага німецької авіації в повітрі не дозволила польським збройним силам організовано завершити мобілізацію, а також перекинути великі з'єднання залізницею.
Успіху вторгнення сприяло й те, що польські керівники, зневажаючи обороною, в мирний час не приділяли уваги будівництву оборонних споруд. Німецькі механізовані дивізії досить легко знайшли та використали відкриті напрямки для наступу, а стрімкість просування німецьких ударних угруповань зводила нанівець більшість контратак польських військ.
3 вересня 1939 року Велика Британія (о 5 — 00) і Франція (об 11 — 00), згідно з попередніми домовленостями з польським урядом, оголосили війну Німеччині, однак замість того, щоб розпочати широкомасштабні бойові дії на західному фронті, франко — німецьке протистояння обмежувалося боями місцевого значення. Нездатність Франції завдати рішучого удару пояснювалася застарілою мобілізаційною системою: сформовані з'єднання не встигали пройти належної підготовки. Іншою причиною затримки було те, що французьке командування дотримувалося застарілих поглядів на ведення війни, вважаючи, зокрема, що будь — якому наступу, як і в роки Першої світової війни, повинна передувати потужна артилерійська підготовка. Однак більша частина важкої артилерії французької армії перебувала у консервації, і її не можна було підготувати раніше, ніж на п'ятнадцятий день після оголошення мобілізації.
Стосовно допомоги Великої Британії, то було ясно, що перші дві дивізії англійського експедиційного корпуса могли прибути на континент лише у перших числах жовтня, ще дві — у другій половині жовтня. На інші англійські дивізії розраховувати не доводилося. Для французів це також служило підставою не починати наступальних дій.
Таким чином союзники Польщі з перших же днів перейшли до позиційної війни та реальної допомоги Польща так і не отримала.
Я з батьком був в армії Райхенау. В нас було багато танків, дуже багато. Ми їхали на новенькому Panzer 38(T)Танк був маленький, але цього було достатньо, щоб нищити поляків, армія котрих здебільшого шаблями нападала на танки…
Однак, в нас були й поразки. 7 вересня дві польські армії " Помор'я" і " Познань" під час спроби відійти в район Варшави опинилися в оточенні. У надії прорватися до столиці та забезпечити собі простір для маневру, командувач армією " Познань" генерал Тадеуш Кутшеба звернувся до Верховного Головнокомандувача із пропозицією завдати удар по оголеному флангу 8 — ї німецької армії. Ридз — Смігли схвалив цей план і доручив генералові Кутшебі керівництво операцією.
9 вересня армія " Познань" в районі на південь від Бзури завдала раптового удару по німецьким піхотним дивізіям, що розтяглися в похідних колонах між Ленчицею й Ловичем, зосередивши основні сили в напрямку Стрикова. Правий фланг наступу прикривала Подільська, а лівий — Великопольська кавалерійська бригада. Завдяки чисельній перевазі, створеній на напрямку основного удару, та фактору раптовості поляки завдали німецьким частинам 10 — ї армії серйозних втрат (понад 1500 убитих і поранених) і відкинули їх на 20 км на південь. При цьому були звільнені міста Ленчиця та Пйонтек. Втрат також зазнала 8 — ма німецька армія, війська якої поспіхом перекидалися на Бзуру.
11 вересня німецьке командування почало перекидати до Бзури основні сили 10 — ї й 4 — ї армій, підтягувалися резерви групи армій " Південь", була задія-на більша частина авіації 4 — го повітряного флоту.
12 вересня генерал Кутшеба одержав повідомлення про відступ військ армії " Лодзь", з якої він планував з'єднатися, до фортеці Модлін і вирішив прориватися через Лович у Скерневецькі ліси й далі до переправ через Віслу біля Сохачева. Тим часом з — під Варшави німці почали висувати 4 — ту танкову дивізію. Побоюючись виходу німецьких танків в тил, поляки почали відводити війська за Бзуру.
16 вересня, зупинивши польський наступ, частини 10 — ті німецької армії з'єдналися в районі Вл
дави із частинами групи армій " Північ", оточивши значне угруповання польських військ.
Після двох днів безперервних боїв (18 — 20 вересня) армії " Познань" і " Помор'я" були повністю розбиті. Більша частина польських офіцерів і солдатів потрапила в полон. З оточення вдалося вирватися тільки окремим підрозділам та групам бійців. У їхньому числі були генерали Кутшеба, Кнолл і Токаржевський, кілька кавалерійських ескадронів з різних кавалерійських бригад, залишки 15 — ї та 25 — ї піхотних дивізій.
Я брав участь в цих боях, і було боляче дивитись на розтерзані тіла поляків, і на тисячі євреїв, котрих кудись вели. Подейкують, їх розстріляють. Ми захоплювали поляків поступово. Спершу ми захоплювали територію, а тоді дивізії СС депортували євреїв.
Потім була битва за Варшаву. Я в ній не брав участі, її штурмувала 4 танкова дивізія(хоч моєї армії, але тоді я відновлювався після легкого поранення у битві на Бзурі), думаю, варто про неї розказати.
Польській столиці приділялася важлива роль в оперативних планах німецького командування. Варшава була політико — адміністративним і промисловим центром країни, важливим транспортним вузлом. З чотирьох залізничних мостів на центральній ділянці Вісли два двосторонніх були у Варшаві. Їх захоплення сильно ускладнювало постачання польських військ та евакуацію мирного населення із західних районів країни. У Варшаві була зосереджена велика кількість промислових підприємств.
Наказ про організацію оборони Варшави був відданий військовим міністром Польщі 3 вересня у зв'язку з німецьким проривом в районі Ченстохова. У письмових вказівках командування говорилося, що погроза прориву німецьких танків створює необхідність організувати оборону Варшави з півдня, підготувати оборону мостів і одночасно вжити заходів до їхнього знищення якщо буде потреба. На Середній Віслі створювалося дві ділянки оборони: північна — від Модліна до Дембліна, південна — далі до Сандомира. Оборону Варшави очолив колишній головний комендант прикордонних військ генерал Валеріан Чума. У його розпорядженні було п'ять батальйонів з артилерією.
5 вересня Чума отримав наказ " обороняти варшавські мости до прибуття генералів Кутшеби й Бортновського". Гарнізон Варшави підсилили ще шістьома батальйонами з артилерією. Однак цих сил ледь вистачало навіть для організації оборони міста на захід від Вісли. За наказом Чуми було сформовано ще три піхотних полки для оборони східних районів міста. У той же день в місті почали формувати добровольчі загони цивільної оборони, які в основному займались зведенням барикад на околицях міста. Поступово польська столиця перетворювалася в ізольований бастіон.
Ще з початку війни для прикриття з повітря варшавського оборонного району польське командування призначило авіаційну бригаду, яка налічувала 54 літаки. Однак 6 вересня, у зв'язку з від'їздом Ридз — Смігли в Брест, бригада була знята з оборони Варшави й передислокована до Бреста. Також до Бреста була перекинута частина артилерії ППО міста.
Бої за Варшаву почалися 8 вересня. Близько 17 годин 4 — та танкова дивізія 10 — ї німецької армії своїм передовим загоном увірвалася з південного сходу в місто. Силами добровольчих загонів подальше просування німців в центр Варшави було зупинено. Ще кілька спроб танкових проривів 9 — 10 вересня також не мали успіху. Оцінивши міцність оборони міста та складність ситуації в битві під Бзурой, командувач групою армій " Південь" відмовився від подальших спроб взяти Варшаву з ходу. Для подальшої облоги міста 4 — та танкова дивізія 10 — ї армії була 12 вересня змінена 31 — ю піхотною дивізією.
8 вересня польське головне командування віддало наказ про створення армії " Варшава", на чолі якої був поставлений генерал Юліуш Руммель — у недавньому минулому командувач армією " Лодзь". За рішенням головного командування від 10 вересня Варшава ставала особливим самостійним районом оборони.