Лихий 39

1939 рік, 2 вересня, 15: 00, Берлін, Німеччина

Що в біса трапилось? Ніхто не знає. Наш фюрер оголосив, що польські провокації є неприпустимі, тому ми ведемо оборонну війну проти поляків. Що? Як? Ми ж тільки — но з ними дружили. Тепер вже ні. Найгірше те — що Франція та Велика Британія дали гарантії незалежності полякам. І ось це вже погано. Знаю, що крім провокацій, також питання полягає в Данцизькому коридорі. Цей некрасивий коридор псує всю картину наших кордонів. Можливо, саме це і є причиною нападу на  Польщу. Не знаю, час покаже. Вчора наш фюрер прочитав нам промову, зараз прочитаю її(це у зв'язку з польськими провокаціями. Отже, ось вона: 
Протягом довгого часу ми страждали від жахливої ​​проблеми,  проблеми створеної Версальським диктатом,  яка погіршувалася,  поки не стала нестерпною для нас.  Данциг був – і є німецьким містом!  Коридор був – і є німецьким!  Обидві ці території за їх культурним розвитком належать виключно німецькому народу.  Данциг був віднятий у нас,  Коридор був анексований Польщею.  Як і на інших німецьких територіях на сході,  з усіма німецькими меншинами,  що проживають там,  обходилися все гірше і гірше.  Більш ніж мільйон осіб німецької крові в 1919 — 20 роках були відрізані від їхньої Батьківщини. 
Як завжди,  я намагався мирним шляхом домогтися перегляду,  зміни цього нестерпного становища.  Це – брехня,  коли світ говорить,  що ми хочемо домогтися змін силою.  За 15 років до того,  як націонал — соціалістична партія прийшла до влади,  була можливість мирного врегулювання проблеми.  За власною ініціативою я неодноразово пропонував переглянути ці нестерпні умови.  Всі ці пропозиції,  як ви знаєте,  були відхилені – пропозиції про обмеження озброєнь і,  якщо необхідно,  роззброєння,  пропозиції про обмеження військового виробництва,  пропозиції про заборону деяких видів сучасного озброєння.  Ви знаєте про пропозиції,  які я робив для відновлення німецького суверенітету над німецькими територіями.  Ви знаєте про мої нескінченні спроби,  які я робив для мирного врегулювання питань з Австрією,  потім з Судетською областю,  Богемією і Моравією.  Всі вони виявилися марними. 
Неможливо вимагати,  щоб це нестерпне становище було виправлено мирним шляхом,  і в водночас постійно відхиляти пропозиції про мир.  Так само неможливо говорити,  що той,  хто прагне змін для себе, порушує закон – бо Версальський диктат – не закон для нас.  Нас змусили підписати його,  приставивши пістолет до скроні,  під загрозою голоду для мільйонів людей.  І після цього цей документ,  з нашим підписом,  отриманим силою,  був урочисто оголошений законом. 
Таким же чином я намагався розв'язати проблему Данцига,  Коридору,  і т.  д.,  пропонуючи мирне обговорення проблем.  Те,  що проблеми можуть бути вирішені,  ясно.  Нам також ясно,  що у західних демократій немає часу і немає інтересу розв'язувати  ці проблеми.  Але відсутність часу – не виправдання байдужості до нас.  Більш того,  це не може бути виправданням байдужості до тих,  хто страждає найбільше. 
У розмові з польськими державними діячами я обговорював ідеї,  з якими ви знайомі з моєї останньої промови в Рейхстазі.  Ніхто не може сказати,  що це було не важливо,  чи,  що це був неприпустимий тиск.  Я,  природно,  сформулював нарешті німецькі пропозиції.  Немає на світі нічого більш скромного і лояльного,  ніж ці пропозиції.  Я хотів би сказати всьому світу,  що тільки я міг зробити такі пропозиції,  тому що знав,  що,  роблячи такі пропозиції,  я протиставляю себе мільйонам німців.  Ці пропозиції були відкинуті.  Мало того,  що відповіддю спочатку була мобілізація,  але потім і посилення терору і тиску на наших земляків,  з повільним видавлюванням їх з вільного міста Данцига – економічними,  політичними,  а в останні тижні – військовими засобами. 
Польща обрушила нападки на вільне місто Данциг.  Більш того,  Польща не була готова залагодити проблему Коридору розумним способом,  з рівноправними відносинами до обох сторін,  і вона не думала про дотримання її зобов'язань стосовно національних меншин. 
Я повинен заявити виразно:  Німеччина дотримується своїх зобов'язань; національні меншини,  які проживають в Німеччині,  не переслідуються.  Жоден француз не може встати і сказати,  що який — небудь француз,  що живе в Саарі,  пригнічений,  замучений,  або позбавлений своїх прав.  Ніхто не може сказати такого. 
Протягом чотирьох місяців я мовчки спостерігав за подіями,  хоча і не припиняв робити попередження.  В останні кілька днів я посилив ці попередження.  Три тижні тому я поінформував польського посла,  що,  якщо Польща продовжить посилати Данцигу ноти в формі ультиматумів,  якщо Польща продовжить свої утиски проти німців,  і якщо польська сторона не скасує митні правила,  спрямовані на руйнування данцигської торгівлі,  тоді Райх не залишиться пустим спостерігачем.  Я не дав приводу сумніватися,  що ті люди,  які порівнюють Німеччину сьогоднішню з Німеччиною колишньою,  обманюють себе. 
Була зроблена спроба виправдати утиски німців – були вимоги,  щоб німці припинили провокації.  Я не знаю,  в чому полягають провокації з боку жінок і дітей,  якщо з ними самими погано поводяться і деякі були вбиті.  Я знаю одне – ніяка велика держава не може пасивно спостерігати за тим,  що відбувається,  тривалий час. 
Я зробив ще одне кінцеве зусилля,  щоб прийняти пропозицію про посередництво з боку Британського Уряду.  Вони не хочуть самі вступати в переговори,  а запропонували,  щоб Польща і Німеччина ввійшли в прямий контакт і ще раз почали переговори. 
Я повинен заявити,  що я погодився з цими пропозиціями,  і я готувався до цих переговорів,  про які вам відомо.  Два дні поспіль я сидів зі своїм урядом і чекав,  чи вважатиме можливим уряд Польщі послати повноважного представника або визнає це недоцільним.  Вчора ввечері вони не надіслали нам повноважного представника,  а замість цього поінформували нас через польського посла,  що все ще роздумують,  чи підходять для них британські пропозиції.  Польський Уряд також заявив,  що повідомить Англії своє рішення. 
Депутати,  якби Німецький Уряд і його Фюрер терпляче б зносили таке поводження з Німеччиною,  то заслуговували б лише на зникнення з політичної сцени.  Однак не правий буде той,  хто стане розцінювати мою любов до миру і моє терпіння як слабкість або навіть боягузтво.  Тому я прийняв рішення і вчора ввечері проінформував британський уряд,  що в цих обставинах я не бачу готовності з боку польського уряду вести серйозні переговори з нами. 
Ці пропозиції про посередництво зазнали невдачі,  тому що в той час,  коли вони надійшли,  пройшла раптова польська загальна мобілізація,  супроводжувана великою кількістю польських злодіянь.  Вони повторилися минулої ночі.  Нещодавно за ніч ми зафіксували 21 прикордонний інцидент,  минулої ночі було 14,  з яких 3 – були вельми серйозними.  Тому я вирішив вдатися до мови,  яку в розмові з нами поляки вживають протягом останніх місяців.  Ця позиція Райху мінятися не буде. 
Я б хотів,  перш за все,  подякувати Італії,  яка завжди нас підтримувала.  Ви повинні зрозуміти,  що для ведення боротьби нам не потребуватиме іноземна допомога.  Ми виконаємо своє завдання самі.  Нейтральні держави запевнили нас у своєму нейтралітеті,  так само як і ми гарантуємо їх нейтралітет з нашого боку. 
Коли державні діячі на Заході заявляють,  що це йде в розріз їх інтересам,  я тільки можу жалкувати про такі заяви.  Це не може ні на мить збентежити мене у виконанні моїх обов'язків.  Що важливіше?  Я урочисто запевнив їх,  і я повторюю це – ми нічого не просимо від західних держав і ніколи нічого не будемо просити у них. 
Я оголосив,  що кордони між Францією і Німеччиною – остаточні.  Я неодноразово пропонував Англії дружбу і,  якщо необхідно,  найтіснішу співпрацю,  але такі пропозиції не можуть бути тільки односторонніми.  Вони повинні знайти відгук в іншої сторони.  У Німеччині немає ніяких інтересів на Заході,  наші інтереси закінчуються там,  де закінчується Західний Вал.  Крім того,  у нас і в майбутньому не буде ніяких інтересів на Заході.  Ми серйозно й урочисто гарантуємо це і,  поки інші країни дотримуються свого нейтралітету,  ми ставимося до цього з повагою і відповідальністю. 
Я особливо щасливий,  що можу повідомити вам одну річ.  Ви знаєте,  що у Росії та Німеччині різні державні доктрини.  Це питання єдине,  яке було необхідно прояснити.  Німеччина не збирається експортувати свою доктрину.  З огляду на той факт,  що й у Радянської Росії немає ніяких намірів експортувати свою доктрину в Німеччину,  я більше не бачу жодної причини для протистояння між нами.  Цю думку поділяють обидві наші сторони.  Будь — яке протистояння між нашими народами було б вигідно іншим.  Тому ми вирішили укласти Договір,  який назавжди усуває можливість будь — якого конфлікту між нами.  Це накладає на нас зобов'язання радитися один з одним при розв'язанні деяких європейських питань.  З'явилася можливість для економічного співробітництва і,  перш за все,  є впевненість,  що обидва держави не будуть витрачати сили в боротьбі один з одним.  Будь — яка спроба Заходу перешкодити нам зазнає невдачі. 
Водночас я хочу заявити,  що це політичне рішення має величезне значення для майбутнього,  це рішення – остаточне.  Росія і Німеччина боролися один проти одного в Першу світову війну.  Такого не станеться знову.  У Москві цьому Договору раді так само як і ви раді йому.  Підтвердження цьому – промова російського комісара закордонних справ Молотова. 
Я призначений,  щоб вирішити (1) проблему Данцига; (2) проблему Коридору,  і (3) щоб забезпечити зміну у взаєминах між Німеччиною і Польщею,  яка повинна гарантувати мирне співіснування.  Тому я вирішив боротися,  поки чинний польський уряд не зробить цього,  або поки інший польський уряд не буде готовий зробити це.  Я вирішив звільнити німецькі кордони від елементів невпевненості,  постійної загрози громадянської війни.  Я доб'юся,  щоб на східному кордоні запанував мир,  такий же,  як на інших наших кордонах. 
Для цього я зроблю необхідні заходи,  що не суперечать пропозиціям,  зробленим мною в Рейхстазі для всього світу,  тобто,  я не буду воювати проти жінок і дітей.  Я наказав,  щоб мої повітряні сили обмежилися атаками на військові цілі.  Якщо,  проте,  ворог вирішить,  що це дає йому карт — бланш,  щоб вести війну усіма засобами,  то отримає нищівну відповідь. 
Минулої ночі польські солдати вперше вчинили стрілянину на нашій території.  До 5. 45 ранку ми відповідали вогнем,  тепер бомбам ми протиставимо бомби.  Хто застосовує бойові гази,  нехай чекає,  що ми застосуємо їх теж.  Хто дотримується правил гуманної війни,  може розраховувати,  що ми зробимо те ж саме.  Я буду продовжувати боротьбу проти кого завгодно,  поки не будуть забезпечені безпека Райху і його права. 
Минуло шість років,  як я працюю на благо німецької оборони.  Більш як 90 мільярдів витрачено за цей час на Збройні Сили.  Вони тепер краще екіпіровані і непорівнянні з тим,  якими вони були в 1914 році.  Моя віра в них непохитна.  Коли я створював ці сили,  і тепер,  коли я закликаю німецький народ до жертв і,  якщо необхідно,  до самопожертви,  я мав і маю на це право,  тому що сьогодні я сам повністю готовий,  як і раніше,  принести себе в жертву. 
Я не прошу ні від одного німця робити більше того,  що я був готовий всі ці чотири роки зробити в будь — який час.  Не буде ніяких труднощів для німців,  яким би не піддавався і я.  Все моє життя належить моєму народові – більш,  ніж будь — коли.  Відтепер я – перший солдат німецького Райху.  Я знову надів форму,  яка була для мене дорога і священна.  Я не зніму її до тих пір,  поки не буде отримана перемога,  бо поразки я не переживу. 
Якщо під час боротьби що — небудь станеться зі мною,  тоді мій перший наступник – товариш — по — партії Герінг; якщо що — небудь трапиться з товаришем — по — партії Герингом,  мій наступний наступник – товариш — по — партії Гесс.  Ви будете зобов'язані підкорятися їм як фюрерам з такою ж вірністю і покорою,  як мені самому.  Якщо що — небудь трапиться з товаришем — по — партії Гессом,  тоді відповідно до закону збереться сенат і вибере з-поміж членів сенату найбільш гідного,  найбільш хороброго наступника. 
Як націонал — соціаліст і як німецький солдат,  я вступаю в боротьбу з непохитним серцем.  Все моє життя – лише нескінченна боротьба в ім'я мого народу,  його відродження,  і в ім'я Німеччини.  Було тільки одне гасло в цій боротьбі – віра в цей народ.  Одне слово мені ніколи не було знайоме – здатися.  Якщо хто — небудь вважає,  що нас,  можливо,  чекають важкі часи,  прошу його задуматися над тим,  що одного разу прусський король разом зі своєю до смішного малою державою протистояв найбільшій коаліції і в ході всього трьох боїв в кінець кінцем прийшов до перемоги,  бо у нього було наділене вірою сильне серце,  яке потрібно і нам сьогодні.  А тому я хотів би відразу запевнити весь світ:  листопад 1918 року в німецькій історії більше не повториться ніколи! 
Бувши сам готовий в будь — який момент віддати своє життя – його може взяти будь — хто – за мій народ і за Німеччину,  я вимагаю того ж і від кожного іншого.  Ну,  а той,  хто думає,  ніби йому прямо або побічно вдасться чинити опір цьому національному обов’язку,  повинен загинути.  Нам не по дорозі зі зрадниками.  Тим самим всі ми висловлюємо прихильність нашим старим принципам.  Не має ніякого значення,  чи виживемо ми самі,  необхідно,  щоб жив наш народ,  щоб жила Німеччина! 
Жертви,  які вимагаються від нас,  не більше,  ніж жертви,  які робили багато поколінь.  Якщо ми створимо суспільство,  пов'язане присяжними тенетами,  готове до всього,  що вирішило ніколи не здаватися,  тоді наша воля буде панувати над будь — якими труднощами й стражданнями. 
Я хочу закінчити тими ж словами,  з якими почав боротьбу за владу над Райхом.  Тоді я сказав:  " Якщо наша воля настільки сильна що ніякі труднощі й страждання не можуть зламати її,  тоді наша воля і наша Німеччина будуть понад усе! " 
Хочу прояснити вас за договір з СРСР. Йдеться про пакт Молотова — Ріббентропа. Це угода, розрахована на 10 років,  датована 23 серпня 1939 року,  підписана у Москві міністром закордонних справ Німеччини Йоахімом фон Ріббентропом та Головою Ради народних комісарів,  народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим у присутності члена Політбюро ЦК ВКП,  секретаря ЦК ВКП,  члена Виконавчого комітету Комінтерну Йосипа Сталіна та посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга. Угода спиралась на Берлінську угоду 1926 року,  а з нею,  і на Рапалльську угоду 1922 року. Пакт гарантував нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху з Польщею та країнами Заходу,  та надавав можливість захоплення колишніх територій Російської імперії,  а також територій,  що ніколи їй не належали. Скоро ми з батьком вирушимо на фронт. Фюрер вже оголосив масовий набір до лав вермахту. Хоча, більшість вже укомплектовано, і лише чекає своєї черги. А нам, можливо, дадуть якийсь чеський танк, та й на тому все. Але варто радіти всьому.