1938 рік, 20 грудня, 2: 00, Прага, Чехословаччина
— Вальце, йди сюди, — голосно позіхнувши, покликав мене батько.
— Так, що таке? — з подивом запитався я.
— Ні, заспокійся, все простіше. Мамо, ходи сюди—, покликав він матір.
— Сину, розкажи матері про те, як ми приєднали Чехословаччину, — наказав він мені.
— Емм, ну ми.. це довго розказувати, — пробурмотів я.
— Байдуже. Розповідай. Сміливіше, ти що, розгубився? ", — запитав він.
— Емм, так, вибач. Отже, ти ж знаєш про Мюнхенську угоду? — з розумним лицем запитався я її.
— Ні, а звідки б мала? — спиталась вона.
— Хм, а в газетах про це не пишуть, по радіо не говорили? — з подивом запитався я.
— Ні, — холоднокровно відповіла вона.
— Дивно, пропаганда мала б говорити про це — сказав я. Я отримував інформацію від певних офіцерів. Деяку інформацію отримував від батька. Тому такі речі були для мене дещо незвичними.
Почувся крик з іншої кімнати.
— Дурна ж ти жінко, радіо зламалось, — прокричав батько, проте в його голосі було добре чути певну легковажність.
— Та невже, — з подивом викрикнула мати.
— Так, йди подивись, — сказав він її своїм хриплим голосом.
— Що це таке? — запитався батько у матері.
— Вода, — спокійно відповіла вона.
— Що вона тут, в біса, робить? Чому все радіо мокре?
— Не знаю
— Добре, що хоча б знаєш як тебе звати, — прохрипів батько.
— Не ображай мене, — сором'язливо, мабуть, вперше в житті, відповіла мати.
— Буду, ще і як буду, дурна ти голово, — знову досить переконливо сказав батько.
— Так можна я розкажу про угоду? — втрутився я у їхню розмову.
— Так, продовжуй, Вальце, — сказав батько.
— Отже, я розпочну. Згідно з Версальським договором ми втратили значні території, що були заселені переважно нашими співвітчизниками. Отже, ми….
— Що таке Версальський договір? — різко перебила мене мама.
— Мамо, ти серйозно? Це ж договір, за яким кляті капіталісти позабирали наші території, обмежили нас багато у..
— Що ти сказав? Ще раз я почую…..
— Заспокойся, жінко. Продовжуй, сину. Дурна жінка, нічого не знає на цьому білому світі., — грюкнув батько.
Мама невдоволено поглянула на це все, але вирішила залишити свої невподобання при собі.
— Отже, нам не сподобалась ця ситуація, тому були змушені анексувати цю територію.
Зранку 28 вересня Чемберлен запевнив Гітлера, що той може " отримати все без війни і без затримки" — наступного дня вони зустрілися в Мюнхені з главами урядів Франції та Італії і угода була підписана 30 вересня 1938 року о першій ночі, після чого з нею були ознайомлені представники Чехословаччини. Під тиском Чемберлена та прем'єра Франції Едуарда Даладьє, вони поставили свої підписи під Мюнхенською угодою і того ж ранку президент Чехословаччини Едвард Бенеш без відома парламенту прийняв її до виконання. Здається, я розказав зрозуміло. Чи не так? — завершив я свою довгу, і чесно скажу, нудну промову.
— Я абсолютно нічого не……
— Все добре, Вальцок, — переконав мене батько.
— Отже, я можу йти? — запитався я.
— Так, ти вільний, — мовили вони один голос.
Фух, нарешті завершилась ця розмова. А я вже й думав, що так воно і залишиться. Тепер це вже друга країна, котру нам вдалось анексувати без війни. Ми повністю проігнорували Версальський договір, відновили економіку, нас знову поважають, — і все це, дякуючи Гітлеру. Я ще раз наголошу на тому, що я щасливий, що є представником арійського величного народу. А взагалі, все почалось з того, що 13 вересня гітлерівське керівництво інспірувало заколот судетських нацистів, а після його придушення ми стали відкрито загрожувати Чехословацькій республіці збройним вторгненням. 15 вересня на зустрічі з Гітлером у Берхтесґадені прем'єр — міністр Великої Британії Чемберлен погодився з вимогою Німеччини передати їй частину чехословацької території. Через два дні британський уряд схвалив " принцип самовизначення", як була названа німецька анексія Судетської області. Потім Чехословаччина почала просити допомоги в більшовиків, і ті навіть погодились, однак, за умови, що допоможе Франція. І зараз поясню як це: Радянський Союз у той час висунув свої війська до західних кордонів, демонструючи готовність буцімто стати на захист суверенітету Чехословаччини. Однак, по — перше, за умовами радянсько — чехословацького договору, СРСР міг прийти на допомогу лише у випадку, якщо першою те саме зробить Франція. По — друге, спільного кордону з Чехословаччиною у СРСР тоді не було. По — третє, польський уряд категорично відмовився пропустити через свою територію Червону Армію для надання допомоги Чехословаччині. Адже всі чудово розуміли – Сталін використає таку прекрасну нагоду для встановлення прокомуністичних режимів і в Польщі, і в Чехословаччині, і, за можливості, в усій Центральній Європі. Потім, Обґрунтовуючи свої вимоги, канцлер Німеччини А. Гітлер доводив Е. Даладьє і Н. Чемберлену, що Чехословацька республіка є " форпостом більшовизму у Європі", пов'язана із СРСР договором про взаємодопомогу, а Радянський Союз підштовхує її до війни з Третім Рейхом. При цьому керівництво СРСР не лише намагається завдати удару по Гітлеру, а й розраховує розв'язати світову війну, наслідком якої може стати більшовицька революція. Так ось, згідно з цією угодою, Чехословацька республіка повинна була в період з 1 по 10 жовтня очистити Судетську область з усіма укріпленнями, спорудами, шляхами сполучення, фабриками, запасами зброї тощо. Також Прага зобов'язувалася протягом трьох місяців дати задоволення територіальним претензіям Угорщини та Польщі. Додатково була прийнята декларація, в якій Великою Британією та Французькою республікою давалися гарантії нових кордонів Чехословацької республіки. Чому я згадав Польщу й Угорщину? Бо вони теж не залишились без подарунка: за тією ж Мюнхенською угодою, право на свій “шматок” Чехословаччини здобула й Угорщина. Тому вже 2 листопада 1938 року в Бельведерському палаці Відня відбувся так званий “арбітраж”. На ньому Йоахім фон Ріббентроп з Галеаццо Чіано (зятем Муссоліні) передали Угорщині південні райони Закарпаття і Словаччини. Закарпатська автономія втратила понад 1500 квадратних кілометрів із населенням близько 170 тисяч осіб. До складу Угорщини перейшли найбільші міста краю – Ужгород, Мукачево, Берегове. А ось Польща 30 вересня анексувала Тешинську область в Сілезії. Так, ось, називати нас агресорами є неправильним рішенням, оскільки вони принижували наших громадян, що є неприпустимим для будь — якої з держав!....