Передмова

Війна,  війна,  війна… Що це слово означає для кожного з нас?  Для когось це вбивства,  для когось це звичайні розбіжності в поглядах,  а для когось  — банальна образа.  Так і розпочинаються війни.  Вони не виникають самі по собі.  Їх розпочинають люди,  на них гинуть люди,  і їх завершують люди.  В сучасному світі є місцеві конфлікти,  є реальні війни (ось,  наприклад,  як в України з Росією),  але,  зазвичай,  це пасивні війни.  Немає великих людських жертв,  немає великих втрат техніки.  Такі війни тривають,  щоб,  як правило,  змусити ворога здатись першим.  Війна,  що розпочалась 1 вересня 1939 стала справжньою катастрофою в історії людства.  Я не буду вдаватися в історію,  в цьому випадку це буде зайвим.  Ви й так,  скоріш за все,  знаєте до яких втрат воно призвело.  Мільйони вбитих,  ще більше поранених,  мільярди переселенців.  Знищені будинки,  величезна економічна криза,  і знищення сімей,  що є найважливішим.  Основна проблема війни полягає в тому,  що часто люди борються і віддають життя бездарно.  Їхні смерті спричинені безумною ідеєю якого  — небудь диктатора,  якому спало на думку знищити пів планети.  Насправді ще страшніше стає після того,  коли розумієш в якій скрутній ситуації було мирне населення під час Другої Світової.  Коли починаєш розуміти той факт,  що кожен єврей,  чи кожен індієць,  чи британець мали свої сім'ї.  Їх чекали вдома.  Вони покидали домівки,  розуміючи,  що можуть більше не повернутись.  А часто так і було.  Кожна смерть солдата ставала горем для його сім'ї.  Сталін,  для прикладу,  не знав що якийсь там українець,  чи білорус загинув на фронті,  в той час,  як сім'я цього солдата ридала,  марно б'ючи руками по землі. Вони розуміли,  що нічого не зміниш,  але відчай брав своє.  Або коли солдат після довгої служби повертався додому,  до сім'ї,  по дорозі взнавав що його будинок знищено бомбою " B  — 17",  що бомбардував місто.  Тоді втрачається будь  — яке бажання жити,  бо все для чого ти воював  — марно.  Тоді й твоє існування стає непотрібним.  На жаль,  після 70 років після війни,  людство повертається до принципів минулого сторіччя" маєш силу  — дипломатія не потрібна".  Ця книжка буде присвячена кожному з солдатів,  що воювали на фронті.  Це і буде книжка про них. Звісно,  мої знання не є настільки просторими,  як цього хотілось би,  але зрештою,  я спробую.  Я спробую висвітлити у цій книжці не тільки жалюгідне життя солдата на фронті,  але й виживання мирного населення.  Образ головного героя  — це кожна сім'я під час війни.  Недарма я взяв як один з прикладів солдата з Третього Рейху.  Хоч його країна і була агресором,  він був всього лиш солдатом.  Все вирішували без нього.  Все,  що він міг зробити  — скромно опустити голову й приступити до виконання наказу.  Якщо розібратися в історії,  Радянський Союз був не меншим злочинцем,  ніж нацистська Німеччина.  А Союзники були не менш підлими,  ніж турки стосовно козаків.  Тому давайте не будемо включати в цю книгу " винних"  і " невинних".  Ця книга буде корисна для тих,  хто хоче взнати,  які думки були в солдатів Вермахту,  радянського солдата,  і,  зрештою,  союзницьких солдатів.  Також,  хотілось би відразу пояснити одну річ.  Коли я говоритиму на Третій Рейх : " Фашисти",  або буду говорити різні пропагандистські речі від різних країн,  це не просто так.  Я знаю,  що в Німеччині були нацисти,  а вся пропаганда,  що є у книжці  — пропаганда певної з 3 країн,  залежно від героя.  Тому,  вся пропаганда  — спосіб засвідчити вам,  як замулювали очі людям в різних країнах,  а не моє бажання образити чиїсь почуття.  Часто,  при баченні певних негативних речей,  люди заходяться ставати божевільними.  Люди перестають контролювати свої емоції,  і накидаються на авторів контенту,  не розібравшись в ситуації.  Я покажу все на нейтральному театрі,  щоб найкраще зобразити життя простого люду.  Наголошу ще раз,  при читанні цієї книги,  зауважте,  мовиться не від моєї думки,  не від моїх поглядів,  не від моєї ідеології,  а від ситуації,  котра творилась в головах людей певних держав того часу. 
Що ж,  розпочнемо)