3.2 Духи повітря

Духи повітря

Духи вітру й грози — уособлення небесної стихії, що дарує життя й водночас несе руйнування. Вони народжуються з енергії Трівена та Перуна, живуть у потоках повітря, хмарах і бурях. Їхня природа мінлива: від лагідного подиху бризу до громового покарання.

Вітровики приносять прохолоду, дощ і зміни, грайливі й непередбачувані, але здатні допомогти мандрівникові чи захистити врожай. Громовики ж — воїни Перуна, у мирі дрібні й лагідні, а під час бурі — грізні захисники, що карають темряву й очищають землю громом.

Їх шанують у свята грози й вітру, підносячи дари небу — стрічки, зерно, хліб і сіль. У народній уяві ці духи завжди двоїсті: вільні мандрівники й грізні вартові, символ могутності та справедливості небес.

До духів неба належать:

• Вітровики — подихи вітру й змін;

• Громовики — посланці грози й сили Перуна.

Вітровики

(інші назви: діти вітру, небесні подихи, повітряні духи)

Походження та суть:

Вітровики — духи вітру, народжені з першого подиху богів небес. Вважається, що кожен порив має свого хранителя: від лагідного ранкового подиху до руйнівного буревію. Вітровики — уособлення свободи стихії, її радості та гніву.

Місце існування:

Вони мешкають у повітрі, подорожують над полями, ріками, горами й морями. Здатні розчинятися у небесах і з’являтися зненацька, інколи у місцях, де межа між небом і землею особливо тонка — на вершинах гір, у нічних степах, на узбережжях.

Зовнішність:

Здебільшого вони невидимі, та коли з’являються людині, нагадують:

• легкі прозорі силуети, виткані з повітря й сяйва,
• істот, схожих на маленьких драконів із напівпрозорими крилами, що світяться м’яким блиском,
• постаті з вбранням, яке розвівається в повітрі, немов саме зіткане з вітру.

Очі їхні блищать, наче краплі роси чи перші іскри грози.

Суть і природа:

Нестримні, вільні й грайливі, але підкоряються вищим небесним богам. Вони змінюють настрій так само швидко, як змінюється подих вітру: сьогодні — доброзичливий помічник, завтра — шалений руйнівник.

Сили та властивості:

• Керують вітрами, бурями та спокоєм повітря
• Приносять дощі або ж розганяють хмари
• Можуть піднімати легкі предмети, переносити запахи, звуки й навіть голоси
• Здатні підштовхувати мандрівників у правильному чи хибному напрямку
• Найсильніші з них здатні здіймати смерчі й урагани

Повадки:

Вітровики непостійні:

• люблять гратися з листям, пелюстками й волоссям людей,
• допомагають тим, хто шанує стихію, — морякам, мисливцям, подорожнім,
• можуть розгніватися, якщо люди ображають небо, знищують священні гаї або не виконують обрядів.

Ставлення до людей:

• До тих, хто приносить дари — прихильні, лагідні
• До гордовитих або байдужих — примхливі й небезпечні
• Можуть узяти людину під свій захист, але також здатні занести далеко від дому чи навіть зірвати з ніг

Ушанування та вірування:

• Щоб задобрити вітровиків, на високих деревах або жердинах підвішували різнокольорові стрічки — щоб духи гралися ними
• У степах і горах кидали в повітря зерно чи пахучі трави — «підживлювали» вітер
• Мандрівники зверталися до вітровиків із проханням, свистячи особливим ритмом у сопілку чи трубку

Природа духу:

Вітровики — діти свободи, легкі й непередбачувані. Вони — голос неба й подих світу, що нагадує людині: все в житті рухається, змінюється й не належить нікому.

Громовики

(інші назви: діти грому, небесні воїни, посланці Перуна)

Походження та суть:

Громовики — духи грому й блискавки, створені самим Перуном як його посланці та захисники світу. Вони народжуються зі спалаху блискавки й гуркоту небес, щоб карати зло, розганяти темряву та підтримувати лад.

Місце існування:

Їхня домівка — високе небо, де сходяться буревії й грозові хмари. Вони мешкають серед громових вітрів і часто сходять на вершини гір — ближче до Перуна. У мирний час подорожують світом у меншій подобі, наближаючись до людей, але під час бурі розкривають справжню велич і грізність.

Зовнішність:

• Мирна іпостась: маленькі дракончики завбільшки з долоню. Їхня луска мерехтить, наче хмари, освітлені блискавкою, а очі палають іскрами. Вони легкі, грайливі, здатні літати й випускати маленькі електричні розряди, нагадуючи дітям і дорослим про приховану силу грози.
• Бойова іпостась: величні воїни-дракони, сяйливі й грізні. Їхня луска спалахує, мов розпечене залізо, крила розгортаються, створюючи хвилі громових ударів, а в лапах вони тримають спис-блискавку — зброю Перуна.