2.3 Боги стихій

Боги стихій

Чотири стихії — основа Явелю. Вони формують світ і живлять усе в ньому. Це не лише природні сили, а глибокі духовні принципи, що тісно пов’язані зі струмами Правесу й Навісу.

Боги стихій — не просто повелителі вогню, води, повітря чи землі. Вони — самі стихії у свідомій формі, їхні втілення, обереги й хранителі. Вони тримають світ у рівновазі, врівноважують дію одне одного і відгукуються на молитви, обряди та дії смертних.

Сварог — Бог Вогню, Творення та Космічного Порядку

Сварог — небесний коваль, той, хто перетворює хаос на лад. Його вогонь — не руйнівний, а творящий. Це полум’я зірок, жар кузні, тепло дому. Він дав людям вогонь, а богам — знання про творення.

Сварог — це вогонь, що творить. Його іскра — початок багатьох доріг.

Купала — Богиня Води, Очищення та Переходу

Купала — втілення води як живої сили. Її вода змиває біль і страх, народжує нове. Вона — берегиня джерел, річок і купальських обрядів, що відкривають шлях до оновлення. Її стихія — м’яка, але невблаганна.

Купала — це глибина, що приймає. Вона мовчазна, але все пам’ятає.

Трівен — Бог Повітря, Вітру та Змін

Трівен — вічний мандрівник. Його подих — це вітер, подорож, передчуття змін. Він не має форми, але всюди присутній: у бурі, у легкому шелесті, у шепоті перед бурею.

Трівен — це дух, що приносить свіже дихання світові. Він ніколи не стоїть на місці.

Мокош — Богиня Землі, Роду та Плодючості

Мокош — тиха мати світу, що тримає на собі Явель. Вона — ґрунт, у який сіють надії. Її долоні — це земля під ногами, доля в тканині життя. Вона дарує ріст, народження, врожай і

Мокош — це опора. Вона не говорить голосно, але її присутність — у кожному кроці.

Символічна структура

Кожен із чотирьох — це опора світу:

• Сварог — Вогонь, що творить
• Купала — Вода, що очищує
• Трівен — Повітря, що рухає
• Мокош — Земля, що тримає

Разом вони — стихійна рівновага Явелю. Без одного з них усе розпадається, бо їхня дія — коло: вогонь запалює, повітря поширює, вода очищує, земля приймає й дає нове.

Мокош

Ім’я: Мокош

Титули: Богиня родючості землі, материнства, жіночої сили, домашнього вогнища

Сфера впливу

• Земля — Мокош не просто панує над землею: вона є землею. Розорана нива, зорана борозною — це її тіло. Вона приймає зерно і дарує хліб, приймає сльози — і дає надію. Її подих — у вологості чорнозему, у пахощах свіжоскошеної трави, у пісні серпа.
• Родючість і зростання — усе, що проростає, дозріває, народжується — проходить через її руки. Вона — рука, що сіє; серце, що зберігає; подих, що дозріває в плід.
• Жіноча доля — земна, буденна, глибока. Це доля терпіння, праці, мовчазної любові та безіменної жертовності. Мокош — не піднесена, а близька: та, що мовчки варить, лікує, піклується.
• Материнство — вона не зустрічає народження, як Жива, але підтримує все подальше життя. Це руки, що годують, заколисують, загортають у теплу вовну.
• Хатнє господарство та жіноча праця — кожна страва, кожен відвар, кожне прядиво й кожна вишивка — під її охороною. Вона — дух дому, що не показний, але незламний.
• Ткацтво— Мокош пряде не нитки, в які Дола вплітає долю людей. Вона вплітає обереги у вишивку, знаки у рушники, молитви в узори.

Стихії та енергії

• Земля — жива, родюча, пам’ятає все: і дитячі кроки, і труди предків. Вона годує, тримає, заколисує.
• Життєва енергія — вона не палає, а жевріє. Її енергія — у теплої страві, в обіймах, у колисковій, у краплі поту після праці.
• Жіноча сила — не магія, а внутрішній стрижень, що тримає рід. Вона непоказна, але незламна.

Символи

• Веретено — символ нитки життя, її праці, її впливу на долю.
• Долоня — знак турботи й праці. У мозолях, зморшках, роботі — її дотик.
• Колосся — символ плодючості й винагороди за терпку працю.
• Вовна — тепло, захист, турбота. У ній — присутність матері.

Опис

Мокош — одна з найдавніших богинь Явелю. Вона — втілення матері-природи, що не лише дає життя, а й підтримує його в кожному русі, у кожній миті. Її погляд — спокійний, її рух — повільний і мудрий. Вона підтримує рід, годує і лікує.