Розділ 2

Альбіна

«Зеленоокі» – ось так ми з дівчатами назвали нашу організацію у Львові. Це перша офіційна відкрита організація відьом, в яку вступити може кожна, котра зрозуміла чи відчула свій дар і хоче ним змінити світ на краще.

Людство, як завжди, було не готовим прийняти щось нове і незрозуміле, хоча я б не називала обдарованих чимось новим, адже вони існували спокон віків, чи це були народжені з даром, чи ті хто отримав його згодом. А от те, що вони завжди і без винятку були не зрозумілі та не прийняті – сумна істина. І я, разом з однодумцями, вирішила змінити споконвічний розклад і відкрити  людям очі, а заодно освітлити значення слова «відьма», котре, завдяки викривленим легендам і розповідям набуло значення темної особи з потойбічними силами, яка черпала лихо від нечистого.

Для «простих» людей саме слово «відьма» , як в історії, так і в житті – людина, яка несе нечисть, прокльони, хвороби, божевілля.

Насправді все навпаки і залежало в основному від особи, котра і являлася обдарованою.

Дар (святий дух, натхнення, віра – хто і як це називає) – сила, якою Бог наділив кожну людину, але не кожна людина усвідомлює його в собі. Це може бути все, що завгодно: від уміння розуміти з півслова  та підтримати, до гіпнозу та фокусів; Спорт, письменництво, сновидіння з віщуванням, живопис, вміння навчати, куховарити, навчатись, бачити прекрасне, лікувати і т.д. Отже це різнобарвне дійство в середині кожного і сила його залежить від багатьох факторів.

Наприклад: дар багатої людини, котра пережила багато бід, лихого ставлення чи стресу, але продовжила робити добро, творити і не зламалась загалом був набагато сильнішим, ніж в людини котра в бідності, але з хорошою сім`єю, друзями, підтримкою, практикуючи ремесло, заздрила і не цінувала добро, жадібно бажаючи більшого.

І нажаль з останніх, які бажали влади над людськими життями, гроші чи слави, поширювалося значення «відьма», як лихого, що несло біду.

Насправді  – лише той хто міг розвинути свій дар настільки, що міг змінити щось у світі чи в житті бодай окремих людей на краще мав право назвати себе відьмою, чарівником, винахідником і таким чином стати прославленим.

Нажаль людству притаманна жага до влади, слави і грошей,  тому з часом людей, усвідомлюючих свій дар і розвичаючих його ставало все менше, а тих хто заздрив талановитим і добрим людям все більше. Тому і спалювали «відьом»,  приписуючи їм всі злодіяння і біди світу. Саме тому і ховалися вони, часто приховуючи дари.

Чи не заплутала я вас більше? Сподіваюся, що ні, адже я ще хочу розповісти і про «Зеленооких»! Як зрозуміло з назви, то риса притаманна теперішнім обдарованим – зелені очі, і чим темніший відтінок болотного, тим сильніше дар у відьми. Наприклад у мене світло-салатовий, а дар – спілкування. Тобто мені легко вивчати мови, від іноземних до жестової мови земляків, я розумію більшість людей з півслова, а от сама виразитися часто не можу, бракує слів, а так як я ще й інтроверт, то бажання «йти у маси» у мене як такого немає, тож у вихідні від роботи дні відсиджуюсь удома, набираючи та відновлюючи сили для спілкування. Так я точно не найсильніша відьма.

А от є у нашій організації Мурена, то в неї і зовсім видиво дивне, очі міняють відтінок залежно від пори року, настрою і т.д. Від ржаво-зеленого до майже блакитного, хоча прості люди цього навіть не помічають. Таких обдарованих називають «мульти», а я кажу мультики. Адже вони мають дари і не один! Хто знає скільки випробувань пройшли такі люди, Мурена, наприклад не охоче ділиться минулим, але завжди залишається сонечком, яке і підтримає і допоможе і як усміхнеться, то наче увесь світ засяє. Її дар – підтримка, другий дар – письменництво, третій – віщі сни, котрі не так часто, але все-одно з’являються і неодмінно збуваються, за місяць, рік, а в особливий час вже наступного дня.

– Користі з такого дару – нуль, – як жалілася сама Мурена, поправляючи довге русяве волосся – якщо ти нічого не можеш змінити, то нащо воно?

І зосереджувалася на письменництві.

Але була не права, адже знаючи про чиїсь можливі проблеми, будь то близька людина чи клінт на роботі (так, письменництвом діяльність не обмежувалася) завжди намагалася всіх підтримати, хоч і взнавала про нещастя через сни.

Цей дар з’явився у неї через велике бажання допомагати людям жити, вона казала, що дуже переживає і шкодує, через те, що її немає поруч і вона не може допомогти людям не зневірюватися у житті і страшно сумувала, коли дізнавалася про самогубства незнайомих їй людей. Я вірю що саме комбінація її дарів врятувала не одне життя, адже більше дрібні проблеми чи нещастя накопичуючись вбивають жагу до життя, а непомітна нікому депресія губить нас зовсім, хоча здавалося, жити завжди є для чого.

Зустріла я Мурену на роботі, її роботі, у пекарні, де вона працювала продавцем.  Я саме проходила курс лікування від тої самої депресії у закладі недалеко від водоканалу, а Мурена подарувала мені одну з своїх книг, хоча бачила мене уперше і жартівливо назвала їжачком. Насправді зеленим їжачком, бо волосся у мене було підстижене дуже коротко і пофарбоване у яскраво-салатовий колір.

А я, в свою чергу, поборовши свій страх  перед людьми (і ненависну депресію), знайшла Мурену знову і разом ми заснували організацію для обдарованих, в якій на цей час вже чимало відьмочок готових допомагати іншим. Мій дар дав мені стимул жити далі і сподіваюсь,  відкривати ще більше обдарованих, як от Марта.

Дівчина забігла в кафе, в якому я в той час працювала і швидко направилась у вбиральню. Рудий ураган одразу зачепив мене, але мені було ніколи, туристи вимагали до столику саме мене, адже у спілкуванні (яка б мова не була) мені не було рівних.

Як тільки видалась вільна хвилинка підійшла до інших офіціантів за стійкою і от відьмочка (я відразу побачила зелені, блискучі очі!) підлетіла і давай активно жестикулювати, намагаючись відтворити звуки.

Не чує? Чи не може говорити?

–  Зараз дам ручку та папір, – підказала повненька напарниця Саша, котра з інтересом спостерігала. Я зупинила її рукою.