Історія

Доісторичний період

На території сучасної України з найдавніших часів використовували дари природи для задоволення харчових і лікувальних потреб. Листя місцевих рослин було доступним і цінним джерелом корисних речовин.

Археологічні знахідки свідчать про те, що вже в кам’яну добу люди знали про корисні властивості рослин і сушили їх для подальшого використання. Вони збирали листя в лісах і степах, використовуючи інтуїцію та спостереження за природою. У цьому процесі спостережливість і знання сезонних змін у природі дозволяли прадавнім людям правильно обирати рослини для лікувальних ціле. Рослини, які мали різні властивості для лікування ран, боротьби з інфекціями чи полегшення болю, ставали невід’ємною частиною щоденного життя.

Традиції виготовлення трав'яних напоїв могли мати також обрядовий характер. Листя та трави використовували під час ритуалів, пов’язаних із поклонінням природним силам і духам. Напої, приготовані з рослин, могли бути частиною обрядів очищення чи лікування, що виконувалися за участю шаманів або знахарів. Існувала віра, що ці рослини мали здатність зцілювати не лише фізичні хвороби, але й сприяти духовному зціленню, зміцненню зв'язку з природними силами.

Згодом, у трипільську епоху, використання рослин стало ще більш організованим. Землеробство та скотарство доповнювалися знаннями про сезонність збору дикорослих рослин, що дозволяло забезпечувати харчові й лікувальні потреби громади.

Київська Русь (IX–XIII століття)

У цей період заварювання листя стало більш систематизованим. Літописи та твори, такі як "Ізборник Святослава" (1073 р.), свідчать про використання цілющих трав і листя для лікування. Висушені листя малини, липи, смородини та іван-чаю вживали як настої для зміцнення організму.

Епоха пізнього середньовіччя (XIV–XVII століття)

У пізньому середньовіччі рослинні чаї були важливою частиною селянського побуту. Листя збирали влітку, сушили на горищах і використовували в зимовий період.Напої з листя використовувалися в обрядових цілях, особливо під час весіль і свят. Наприклад, настій липового цвіту з листям додавали до весільних частувань як символ здоров'я та довголіття.

Новий час: XVIII–XIX століття

Починаючи з XVIII століття, на українських землях поширюється китайський чорний та зелений чай, завезений через Російську імперію. Проте він залишався дорогим і доступним лише заможним верствам населення. У той час трав’яні чаї залишалися популярними серед селян і навіть у багатих домах.

Сучасність: XX–XXI століття

З розвитком промисловості, рослинні чаї тимчасово втратили популярність через доступність чорного чаю. Проте в останні десятиліття спостерігається відродження традицій. Люди повертаються до органічних і натуральних напоїв.Щоб напій зберіг свої корисні властивості, українці дотримувалися певних правил заготівлі:

• Листя збирали в суху погоду, найкраще вранці.

• Сушили у затінку, щоб зберегти максимум вітамінів і аромату.

• Зберігали в полотняних мішечках або глиняних горщиках, щоб уникнути вологості.