Хто цей фотошопер?

Мей

Дзвінок. Усі наввипередки залітають в клас, але дехто сидів ще до нього. Останнім зайшов Хью Ло до якого причепилась Лін Ку Фен, але на диво вона швидко від нього відлипла.

Чому я відчуваю радість за це? Невже закохалася? Може просто дурня в голову лізе, аби знову розбити серце? Чому на мене задивляється новенький? Його погляд ніби наелектризований, що обпікає кожну мою дію. В додачу ще й Хью Ло незадоволено споглядає за моїми рухами, ніби щось роблю не так як він хоче. На щастя, до класу заходить вчителька, рятуючи своєю присутністю, витоки поглядів спрямованих на мене.

– Діти, маю для вас новину - і на цій фразі всі тіхто були на коридорі залетіли до класу, ніби чекали її. - До нас сьогодні перевівся новенький з Пекіну, тож не буду говорити за нього - Хуан Ло підходь до дошки і розкажи про себе класу.

Новенький вставши зі свого місця, завоював усі дівчачі серця(окрім мого). В нього було чорнюще волосся, як вороняче крило. Його такі ж очі випромінювали холод і байдужість що здавалося ніби мурашки пробігають по шкірі. Увесь образ говорив ніби він bad boy. 

- Основне про мене вже сказали - почав він беземоційно - Я Хуан Ло з Пекіну, мій батько господар сітки торговельних центрів, а мати є директором найбільшої книгарні в Пекіні. Сам я захоплююсь фотошопом і ось декякі з них.

Новенький підійшов до нашого комп'ютера й підімкнув туди флешку. Щось там поклікав кілька разів мишею і вивів дивовижні зображення на екран.

Першою фотографією був вулкан Фуджіяма у чорній рамці обрамлена деревами сакури.

Далі була естетика зображення книги як чогось неземного, яка проводить як у реальний так і фантастичні світи.

Потім була фотографія Інь та Ян, що було показано взаємодію двох стихій води та вогню. Їхню ворожнечу і баланс що без води нема вогню, а без вогню нема води.

І ще кілька фотографій до яких не можна було підібрати коментарів.

Остання мені найбільше сподобалась чомусь і давала якийсь неспокій що це станеться - Битва усіх драконів. Та ще й з якогось дива Хуан Ло якось дивно на мене дивиться спостерігаючи за кожним моїм рухом.

– Що ж Хуане сідай на своє місце, а ми розпочнемо урок. І наша тема сьогодні ...

Та наука в мою голову сьогодні не лізе, бо йдосі думаю про той темний та дивний погляд, що скував мої думки. Та остання фотографія була чимось більшим ніж просто малюнком його фантазії, а це було попередження до чогось жахливого.

,, Тільки не це, схоже Хуан Ло все-таки мене помітив і хоче переманити її на свій бік, я не можу цього допустити, якщо я не помилився, то вона наша єдина надія"