Зеленоокий красунчик

    Мей

  Привіт, я Мей Хутьє. Мені шістнадцять і зараз біжу до школи, бо будильник не спрацював. Схоже для тінейджера це звична річ, але не тоді коли ти не встигаєш поснідати. Та сьогодні мої невдачі перейшли за край можливого і неможливого, бо я врізалась у нашого новенького, який перевівся до нас вчора і через вир думок змогла пробелькотати:

    - Вибач, що втаранилась в тебе - зронила я ховаючи в низ погляд, де лежав мій недоїджений бутерброд.

    Але новенький навіть не розсердився, як решта хлопців, лише невміло пожартував:

    - Та нічого, бо хліб з маслом на землю впав, а ти на мене тільки боком - це натяк на підкат що я йому сподобалась, чи він хоче з мене познущатись?

    Подивившись на нього своїм ,, зленьким'' виразом обличчя і пішла від нього почувши в слід:

    - Я Хью Ло до речі! - та не встигла решту розібрати що він говорив, бо зайшла у приміщення школи.

    Що б це могло бути? Хью Ло був ще тим красенем першого дня як він прибув, але з кожним днем його вважали ,,дивакуватим філософом''. Всі через це його ображають, але хлопець не звертає уваги та при закінчені цього булінгу каже таку фразочку, що кривдникам стає ,, Ой ... як ... соромно...''

    Та загалом Хью Ло милий, а його зелені, як два смарагди очі підкорюють дівчат одну за одною. Навіть коли він поправляє свого білого як сніг чуба, то однокласниці аж вищать від захвату. Також його порівнюють з героєм аніме серіалу ,, Бей блейд'' Шу Куранайтом.

    Сьогодні до нас знову прийде новенький і я хвилююся. Просто якщо цей хлопець буде також супер-мега-крашем, то він буде ще тим суперником для Хью Ло та Джьоджьо Тайо.

    І серед моїх роздумів зненацька звучить шкільний дзвінок, час на уроки.