Розділ 28

Розділ 28

Знову маленька стежинка вела туристів вперед, знову зелений ліс і його ароматні пахощі перемішались з літньою прохолодою, що завжди таїлась в нім. Крок за кроком вони наближались до завітної мрії, і фінального акорду в цій чудовій літній історії, яка трапилась з усіма, ними. Хтось віднайшов Бога, хтось віднайшов когось необхідного, хтось віднайшов себе, а хтось друзів, кожен здобув свої важливі трофеї і нагороди, тому ці шість днів стали особливими для кожного із подорожуючих.

Лише Дані і Злата в глибині свого серця знаходили частинки смутку, адже їхня маленька історія кохання з кожним кроком походу ставала ближчою до завершення. Але все це лише тимчасово, адже справжня любов ніколи не перестане існувати і її сила любити ніколи не згасне. Їхня історія закінчиться зараз, але лише для того щоб повернутись тоді коли вони повністю будуть готові її прийняти з усією її повнотою.

Шостий день став сумним, по відношенню до п'ятьох попередніх, адже наближався до завершення, хоч і залишалось подолати не один кілометр. Ліс надавав прохолоду, оберігаючи їх від пплючого сонця, а тоненькі струмочки свіжої і прозорої води допомагав втамувати спрагу і зберегти потрібний баланс води в їх організмі, що завжди дуже важливо. Природа сприяла і надихала перед завершенням своєї мандрівки її дивовожними місцями, наче прощалась, але говорила про повернення, чекаючи з нетерпінням на тих кого полюбили і хто полюбив її. Природа Карпат відчуває людські серця її наміри, тому одним вона бажає просто щасливої дороги, а іншим щасливої дороги з поверненням і сумом на своїх листочках дерев.

- Сьогодні дивні відчуття і ліс ще особливіший ніж був перед цим! - промовила Злата.

- Так адже він полюбив вас! - відповів їй Дані.

- Полюбив? - перепитала вона сильно здивувавшись.

- Звісно, ти ж забула, що природа жива, вона відчуває кожного із нас, кожного із людей хто входить в її володіння, а ви люди з добрими серцям, тому ви одразу їйсподобались! - пояснив Дані.

- Так, але це трішки звучить містично! 

- Розумію, але жодної містики, лише перевірені факти! - посміхнувся він їй.

- Тому люди намагаються втекти сюди, щоб вилікувати свої душі? - додала Злата запитуючи.

- Виходить, що так! 

- Я була минулого року у вас в селі, мене запросила одногрупниця, взяти участь у дитячому літньому таборі! 

- Але в гори піти так і не наважилась?

- Було обмаль часу, багато власних справ, але від можливості бути з дітьми, відмовиьи їй я не могла. Час був неймавірним, чкдовим і незабутнім, але а гори так і не ходили, адже потрібно було повертатись!

- Але все одно, ти опинилась тут! - знову посміхнувся Дані.

- Бачиш, Бог все одно повернув мене сюди, туди де був мій скарб, про який я навіть не здогадувалась! - тепер вже посміхнулась вона.

- Скарби це не золото? 

- Звісно ні! - відповіла Злата!

- Це набагато цінніші речі! - видихнув Дані.

- Абсолютно вірно! - додала вона, тихенько вхопивши його за руку, щоб пройти так не привернувши великої уваги хоча б кілька метрів зі своїм скарбом.
 
Вийшовши з лісу їм зустрілась галявина з чарівними гірськими квітами, між яким переважали прості стеблисті ромашки. Дані призначив маленький відпочинок, щоб перевести подих, а сам непомітно подався в глибину рясного гірського поля. Йому хотілось зробити, щось приємне і важливе, тому в голові виникла ідея, подарувати Златі букетик ароматних Карпатських квіточок. Авжеж він не виглядає, як ті що продають в квіткових магазинах, але він виглядає набагато природніше і живіше, випромінюючи справжній аромат і смак любові, яку не просто купили, а здобли власними діями, своїми руками і своїм серцем.

Дані вміло переплітав тендітні квіточки в один єдиний букетик, наче його руки робили це завжди. Ось, що означає коли серце керує нашими руками і усім, що ми робимо. Навіть не вмівши, щось робити професійно, прихильність серця до справи зможе змінити усе і допомогти нам опанувати навіть ніколи невідомі речі і незвідані вершини коли ми керуємось любов'ю, що живе у нашому серці.

Гірська арніка, Ахірофорус, рожева Скорзонера, Цицербіта, Котячі лапки, усі ці прекрасні квіти були поєднані в один чудовий букети, адресований одному серцю від іншого серця.

Коли він повернувся до групи то зробив це так само непомітно, як і коли залишав їх.

- Ну все відпочинок завершено, потрібно рухатись вперед! - проголосив він уже так звично за останній тиждень, своїй групі.

- Звісно друже! - відгукнувся Дем'ян, даючи зрозуміти Дані, що його почути.

Група вирушила вперед, вздовж духм'яного гірського поля, вкритого чарівними квітками Карпат.

- Як ти, як твоя спина? - запитав у Дані, про його самопочутя Дем'ян.

- Слава Богу все чудово! Тріки дискомфорт, але тепимо! - відповів він. - Дякую, що допоміг з моїм рюкзаком, я б справді його зараз не поніс би!

- Ти що, все добре, це найменше, що я міг для тебе зробити, дуже радий чути, що з тобою все гаразд, хвала Господу! - промовив Дем'ян.

- Ще трішки і вже озеро, он за тією вершиною!

- Це чудово, ми близькі до своєї цілі! - родісно говорив Дем'ян. 

- Хотів зпитати! - промовив Дані.

- Звісно запитуй!

- Організаційне питання, вам хочеться прямо до Синевіру, чи спочатку до якогось готелю, щоб відчути себе містянами і не забути своє цивілізаційне походження під теплим душем? - жартівливо запитав Дані з широкою усмішкою.