Розділ 14

Розділ 14

Туристи вмостились одне біля одного гріючись теплом вогню, що потріскував. Табір знаходився біля смерекового лісу, що придавало особливої атмосфери вечірнім посиденькам. Дані і Злата зустріли своїх товаришів, які утворивши щільне кільце навколо яскравого вогню, язики якого пританцьовували своїми дивними танцями.

Сьогодні був вечір історій, звучали різні історії з життя, мабуть природа наштовхувала на прекрасне проведення вечора. Молоді люди по черзі розповідали різні історії, кожен намагався своєю розповіддю перевершити історію свого попередника, щоб викликати більше емоцій у слухачів. Веселощам не було краю видно, що люди насправді відпочивають. Такі вони – гори, місце справжнього відпочинку, місце віддалене від метушливого світу людей.

Вогонь створював великі тіні маленьких людей на лісовому фоні. Він хотів, щоб звірі яким раптом на думку спаде наблизитись до табору, добре подумали, перш ніж наближатись до таких жахливих створінь. Сміх людей розносився по околиці лісу, тому ведмідь не захоче навмисне зустрічатись з людьми, яких було відверто забагато для нього одного.

Злата присіла біля  своїх сестер, і одразу ж запитала про вечерю.

- Що у нас на вечерю?

- Сир і зефір! – проказала Олександра.

- Чудово! – зраділа Злата.

- Нам би потрібні такі штучки, на яких можна б пекти зефір!

- Де ж їх взяти? – задумалась Злата.

- Я знаю де! – запевнив Дані.

- Почекай, пекти зефір ми будемо не зараз, спочатку вечеря!

- То я якраз пройдусь, поки ви будете вечеряти!

- А ти? – Злата не могла його голодного, отак от відпустити.

- Я не голодний! – заспокоїв її Дані.

- Навіть не думай піти, не повечерявши! – попросила його Злата.

Поки дівчати взялись за приготування вечері, хлопці продовжили свої історії.

- Народ я мушу вам представити чоловіка, який знається на історіях – Дані! – Дані здивували такі слова Дем’яна.

- Ні - ні! – намагався опиратись Дані!

- Розкажи нам щось будь ласка! – попросив Дем’ян.

Всім натерпілось почути Дані.

- Про що ви хочете почути?

- Щось про гори!

- Щось смішне!

- Що ти вважаєш цікавим для нас! – промовив Дем’ян.

- Добре! Дані витримав паузу, а потім почав розповідати:

Отже минулого століття, ще за часів Австоро-Угорської імперії, один місцевий житель надихнувся літаками і вирішив побудувати свій власний. Ну дуже сильно йому кортіло політати і відчути себе особливим за інших.

Він обрав собі місце на горі, яку місцеві називали: “Горбанька”, яка була недалеко від села, щоб там побудувати літак. Звісно всі сміялись з його ідеї, але він стояв на своєму і через певний відрізок часу, він все таки втілив свою ідею в життя. Свій літальний апарат, що нагадував великого птаха, він зробив з дерева, розділюючи смереку за її структурою на тоненькі матеріали.

Двигуна звісно в нього не було, як і креслень чи взагалі якоїсь інформації про літак, але був ентузіазм. Те що збудував цей чоловік було схоже на сучасний планер, чим він дуже гордився. Щоб піднятись в небо і полетіти, йому потрібен був трамплін, який би задав апарату швидкість і силу для злету в такі омріяні небеса. Коли трамплін був побудований, настав день для втілення мрії.

Його дітище злетіло з трампліна і що важливіше воно полетіло, в напрямку села. Такий довгоочікуваний політ став реальним, омріяні визнання та слава були так близько, але літак почав втрачати висоту і вони вмить стали далекими. Апарат летів поки вистачило інерції і почав зближуватись з деревами людських садів. Конструктор зрозумів, що керувати своїм літаком він не може, про безпеку він теж схоже забув. Про те він летів, і всі бачили хай декілька хвилинний, але такий величний політ.

Земля ставала все ближчою, допоки літак не зустрівся з нею сам на сам. Мрія чоловіка рухнула прямо на ниву заможного місцевого пана, понищивши урожай капусти, який був надзвичайно рясним саме того року. Усі обговорювали таку гучну подію, для такого малого села, і ніхто не приховував свого сміху з учинку чоловіка, що втілив свою мрію, хоч і не зовсім вдало.

“Мрія розбилась об капусту”, так говорили сміючись місцеві, і лише одному чоловікові було не до сміху. Трохи забившись від падіння з висоти, підсіло його здоров’я, ще й до того, йому прийшлось відшкодовувати збитки урожаю, працюючи на заможного чоловіка. Але все таки він здійснив свою мрію, хоч і не так як це йому здавалось, але кілька хвилинний політ залишився в його серці назавжди. Хоч він і відшкодовував працюючи на багача разом із своїми насмішниками, на відміну від них він зробив те що хотів. Його мала мрія хоч і на кілька хвилин але стала реальною, а не обмежилась одними лише розмовами людей, що вже життя пропрацювали у свого заможного пана.

Дані закінчив розповідати, ніхто не поспішив сміятись, але все таки сміх був присутній.

- Одночасно і смішна, і серйозна історія! – прокоментував Дем’ян.

- Є таке! – посміхнувся Дані.