Історія Зелендора бере свій початок приблизно у 1100 році в Східній Європі. У той час, коли Середньовіччя розросталося на мапі континенту, виникла нова держава — невелике, але доволі хоробре королівство під назвою Зелендор.
Під час великих подій і запеклих битв, навіть у період монгольської навали, це маленьке королівство дивом залишалося осторонь головних потрясінь. Саме це дозволяло йому виживати тоді, коли інші держави зникали з мапи. Завдяки обережній та розумній тактиці Зелендор проіснував майже двісті років.
Змінювалися королі, а разом із ними — і політика. Були періоди піднесення і часи занепаду. Але, на жаль, найкращі дні поступово залишилися в минулому. Королівство почало повільно згасати.
Люди дедалі більше були невдоволені політикою свого короля та його рішеннями. Династія Правзевдурів правила майже сто років, і за цей час змінилося чотири королі.
Династія Правзевдурів прийшла до влади після вбивства короля Едина Маленбуна.
Династія Маленбунів правила нашим королівством майже сорок років. Втім, правителів було лише двоє. Останнього короля підступно й жорстоко вбили.
Після цього королівський трон посіли Правзевдури.
Ця династія вирізнялася своїми маніакальними, драконівськими законами. Вони постійно вигадували нові способи відібрати якомога більше грошей у простого народу. Столицю намагалися збагачувати, але водночас послаблювали села й малі міста, викачуючи з них усе до останнього.
Згодом народ почав ненавидіти цю династію.
Та з кожним новим королем у людей з’являлася надія: можливо, цього разу правитель матиме совість і розум. І щоразу ця надія помирала.
Люди вже перестали сподіватися. Перестали навіть мріяти про зміни.
Народ шепотівся в домівках і церквах, сподіваючись на диво — на те, що ця династія нарешті завершиться і з’явиться новий, справедливіший правитель. Разом із ним мала прийти інша історія. Люди мріяли не згадувати щасливі моменти минулого, а жити кращими моментами тепер.
Але, як відомо, коли народ стає неосвіченим, перестає читати, втрачає критичне мислення і опиняється в кризовому стані, завжди знаходяться ті, хто готовий цим скористатися. Ті, хто прагне влади не заради держави, а заради грошей, слави й власних амбіцій.