Звісно Зоя залишилася в Костянтина. Вона швидко ввійшла в його сім’ю рідною та близькою людиною. Для Софійки як друга мама, для її батька – як «моя Зефірка». За місяць чоловік запропонував їй свої руку і серце. Жінка не задумуючись відповіла «так». На той час вона була пристрасно, безумно, до безпам’ятства закохана в «свого Костю». Вони побралися і через півроку, після цього, сталося чудо – Зоя завагітніла. Та це вже, як часто кажуть у таких випадках, зовсім інша історія.
#992 в Жіночий роман
#3658 в Любовні романи
#854 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 28.09.2021