Розділ 10

Дні перед екзаменом були напруженими. Женя погано спала, від цього почувалася втомленою і безсилою. Не було бажання тренуватися, але звичка і мрія тягнули її до парку.

Прокрутившись пів ночі, Женя підвелась о четвертій і пішла в душ. Просто стояла під потоком прохолодної води із заплющеними очима і дослухалась до стукоту серця. Міркуючи про виступ,  відчувала як воно пришвидшується, калатає і рветься назовні. Ніколи ще вона так не боялася.

Вперше її доля залежала не лише від бажання. Тепер її талант, якщо він є, судитимуть поважні члени журі: відомі балерини й концертмейстери. Що вже говорити про спонсорів академії. 

Женя випадково  підслухала розмову учасниць: одна хвалилася, що перемога вже в її кишені. Якщо все справді так, то навіщо? Дарма вона мріяла стільки років, щоденно тренувалася і морила себе голодом. Дарма... Але визнавати поразку Женя не хотіла. Десь всередині жила маленька дівчинка, що вірить у дива. Що вірить...

Зібравши всі необхідні речі для тренування, вона вийшла з кімнати. Дівчата ще мило сопіли. Женя хотіла б так безтурботно жити, але мала іншу вдачу.

З кожним кроком вона наче проганяла ніч з міста. Світало! Яскраве проміння визирало з-за горизонту. Сонце наче проштрикувало листочки дерев, намагаючись дістати променями крізь крони до землі. Женя дивилась під ноги й мало не спала.

"Завтра все вирішиться", — лунало в голові на повторі.

Опинившись на галявині, Женя з сумом оглянула її. Невже востаннє! Люди і справді швидко звикають до хороших речей. Місцеві пейзажі вже полонили її серце. А віднедавна вона ще й шукала в них знайоме обличчя. Їй хотілося ще хоч раз побачити Богдана перед від’їздом. Щось підказувало, що це незворотно.

Лишивши речі на травичці, Женя відійшла, вмикаючи на ходу пісню в навушниках. Заплющила очі, прислухаючись до відгуку серця. Воно трепетало. Щоразу відчуваючи, прокручуючи цю мелодію, серце рвалось в танець. Повільно піднявши руки догори, вона стала в першу позицію, тоді здійнялася навшпиньки й за звичкою розпочала самотній танець метелика. 

Женя намагалася відсторонитись від всіх проблем, поринути думками в миті безтурботності. Але щось знову і знову повертало її до реальності. Закінчивши тренування, вона вирішила прогулятись парком. Чому в такі миті всі довкола зникають? Коли їй так потрібна підтримка, добре слово чи хоча б розуміння, нікого немає поряд. Вона йшла знайомою доріжкою і згадувала Чіка з Богданом. Чому вони не зустрілись їй раніше і зараз.

Жені кортіло поговорити з кимось: тим, хто не знаючи її душі, готовий прийняти такою як є.  Стас, на щастя, не траплявся на очі з вчорашнього вечора.

Женя присіла на лавку, що стояла в затінку. Сховалась від палючого сонця, що з самого ранку безжально перемагало прохолоду. Зіпершись на спинку, просто сиділа, літаючи в думках. Як сторінки книги гортала свою пам'ять, намагаючись відновити в голові послідовність подій в її житті. Наче, вірила, що саме переосмислення допоможе перемогти страх. Страх збагнути істину. 

Вона дістала телефон і відкрила вкладку повідомлення. Женя відчувала гіркий осад на душі. Вважала, що ображає Стаса своєю байдужість. Набрала йому коротке повідомлення зі словами вибачення.

І вже хотіла відправити, коли екран замиготів. Телефонувала Софія. Вона миттю підняла слухавку.

—  Так, Соню,— підвелась і повільно рушила на вихід з парку.

—  Женю, заходила Таня. Просила передати, що тренування перенесли на дві години пізніше,— пояснювала Софія.

—  Добре, дякую. А ти вже в академії?

— Звісно! В мене лекція. Все, бувай.

Женя навіть зраділа новині. Поспішила до гуртожитку, адже знала що кімната порожня. Вже подумки планувала як використає вільні години. Останні тижні вона мала напружений графік. Жити в такому темпі постійно, як мінімум важко. Рідкі моменти для розслаблення все потрібні. 

Коли Женя вже підіймалась до кімнати, зустріла абітурієнтів, які поспішали до академії.

—  А хіба репетицію не перенесли? — встигла поцікавитись, поки вони купкою минали її на сходах.

—  Ні, хто тобі таке сказав, — обурилася одна з них і поспішила за іншими. Женя розгубилася. Невже Таня чи Софія могли їй збрехати? Питання лише навіщо.

Женя повернулася і побігла за дівчатами. Пощастило, що форма була з нею.