Здобутки ми свої не ціним

вірш

Здобутки ми свої не ціним,

Допоки втрати не пізнаєм...

Належно днями трохи чиним.

Що відгукнеться, — то не знаєм.

 

Філософ вчить нас забуватись

У швидкоплинній течії.

Думкам про вічність не здаватись,

Коли ми втратимо ключі.

 

Людська природа чує мéжі,

У розріз хоче ще пожити.

Не захистять залізо й вежі,

Іржу не кожному відмити.

 

Панує страх, коли панує тиша,

А слово бреше, як пророцтво.

У сильних водиться і миша,

Мовчання їх — немов свідоцтво.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше