Розділ 8

Пляшка вина давно вже чекала в холодильнику, але до цього дня Настя щось не знаходила приводу відкоркувати її. Сьогодні ж емоції били через край і хотілося хоч трохи заспокоїтися. От же нахаба! Так, може б і зміг підставити й налякати, але в неї був досвід вирішення таких конфліктів, то ж лише час витратив.

- Доню, що сталося? – сів біля неї батько.

«От цікаво, а він би так вчинив?» - подумала, й одразу відкинула це припущення – її батько був справжнім офіцером, то ж знав, що таке честь, і онука вчив тому ж. Не говорячи вже про те, що жінок не можна ображати! «От би хтось Міллера так виховав! Чи хоча б за вухо потягав!» - роздратовано подумала й зробила ковток.

- Настю, цей фокус не пройде. Кажи вже, - у вуса посміхнувся Леонід Макарович. Коли служив не дозволяв собі навіть дня неголеним побути, а тут наче віддушину знайшов і по сто разів на день розчісував їх.

- Бісить один співробітник. Новенький. Той, з яким змагаємося за посаду, - стукала пальцями по столу. – Сьогодні спробував мене підставити. Каже – випадково, - замовкла донька.

- А ти не віриш, - констатував Леонід.

- Ні на мить. Знаю його. Дурнуваті жарти – його стихія.

Чоловік піднявся з-за столу, взяв інший келих у шафі та налив собі вина. Посмакувавши трохи й обдумавши її слова, нарешті видав:

- Пожартуй і ти над ним. Заразом і виховаєш. Ти у своїй стихії, Настю, й багато працювала. Не годиться, щоб якийсь шкет обійшов тебе просто через те, що йому так захотілося.

- Пропонуєш мені влаштувати йому веселе життя? – хитро посміхнулася дівчина. Вони з батьком завжди добре один одного розуміли.

- Чому б і ні? Тільки пам’ятай – стратегія перш за все. Але цим вже займешся завтра, а поки розкажи, як минув твій день, - швидко спорожнив келих чоловік і відставив його.

Вони посиділи на кухні ще з пів години, а потім Настя пішла до себе – завтра було повно справ, то ж треба було хоча б виспатися. Тільки заснути все одно не змогла – лежала й вигадувала все нові й нові тортури для Дениса. Навіть написала подрузі та попросила про послугу. Та були не проти підтримати її у такій цікавій справі, то ж зранку на хлопця очікувало випробування на міцність. Дівчині навіть стало шкода, що вона в цей день працюватиме на кухні й не зможе сама все побачити. З іншого боку – підозр теж не буде.

Ближче до обіду таки не змогла стриматися й визирнула в зал. В цей момент Кароліна саме віддала Денисові потримати свого вередливого синочка, щоб зробити замовлення. Чоловік, на диво, навіть не зніяковів коли Артемко почав плакати в нього на руках, а потім і намагатися побити його дерев’яною машинкою. Офіціант вдало ухилявся, чим ще більше засмучував малого. Не витримавши, він остаточно виплюнув соску з рота й заревів вже на весь ресторан.

- Слухайте, ну заспокойте його якось, я ж не можу зробити замовлення! – обурилася Кароліна. Може комусь вона і здалася б дивною матусею, але Настя знала – лише вчора подруга почала переводити малюка на новий режим. В цей час йому аж ніяк не можна було засинати, хоча Артемко й хотів спати, то ж дратувався б все одно, де б не знаходився - хоч у матусі на руках, хоч у незнайомця. Денис навіть зміг його на кілька хвилин зацікавити.

- Малий, а пішли до бару, а? – серйозно спитав у дитини офіціант, і поніс його до Діми. – Ти що хочеш? Соломинку, чи… соломинку? – не знайшов інших безпечних варіантів чоловік. Артемко одразу ж потягнувся за ними, але раптом зрозумів, що цього мало, то ж кинув машинку на підлогу й іншою рукою стягнув серветки зі стійки, скинув підставку для зубочисток та штурхнув вазу з висушеною лавандою. – Гей, бешкетнику, це не можна чіпати, - спробував зупинити його Денис, але миттю отримав маленькою долонькою по лобі. – Ай, блін! – одразу ж відсунув від себе хлопчика. Діма й Денис перезирнулися, і через секунду бармен зрозумів в чому справа. Малий знову захникав, а на підлогу закапало з його штанів.

- Боже, дитину на вас навіть на кілька хвилин лишити не можна, - підскочила Кароліна і, так і не зробивши замовлення, втекла з сином з ресторану.

Таким був ранок офіціанта Дениса. В обід до нього прийшов менеджер із сусіднього офісу, який все ніяк не міг визначитися з тим, що саме хоче, а потім, зробивши замовлення, скасував його й вирішив, що хоче стандартний бізнес-ланч. В той самий момент, коли кухарі вже почали готувати попереднє замовлення. Це, до речі, був збіг – Настя теж цього персонажа не любила – амбіцій – хоч відбавляй, хоча було зрозуміло – зірок з неба не хапає.

Ближче до вечора чоловік стикнувя з новою проблемою – компанія балакливих дівчат, які спочатку незадоволено дули губки, що немає кальяну, а потім почали потай курити електронки в залі. Серед них була й знайома Насті – вона й привела подруг до ресторану (абсолютно випадково, до речі, обравши саме цей день). Але дівчина швидко пішла, згадавши про термінові справи. Денис максимально ввічливо зробив гостям зауваження, але це не подіяло – вони удавали, що не розуміють про що мова. Потім, «надрінкавшись», красуні зрозуміли, що душа хоче свята й почали танцювати. Все б нічого, тільки танцполу в ресторані не було, а вихляючи дупками між столами, вони постійно чіпляли то меблі, то пхали гостей. Звісно, це нікому не подобалося. Аліна намагалася їм щось казати, але дівчата ніяк не реагували на її слова. Зате Дена послухалися, коли він вирішив зіграти за їхніми правилами й приєднався до танцю. На те, щоб вмовити дівчат закрити рахунок, забрати всі наїдки з собою та поїхати святкувати далі в інше місце в нього пішло хвилин п'ятнадцять. До того моменту, поки приїхало таксі, Аліна особисто вже спакувала гостям все, що вони замовили й ледь не перехрестила в дорогу. Ден же майстерно зіграв свою роль. От без перебільшення – впорався на всі 100%! Накинув на себе куртку, вийшов, попрощавшись з усіма, а посадивши дівчат у таксі, відморозився, що поїде слідом, бо в нього, бачте, байк тут лишається.