Розділ 6

В ресторані ще нікого не було, то ж Настя сама зробила собі кави й сіла за один зі столиків. Голова страшенно боліла – всю ніч вона так і не стулила очей, бо накрутила себе через присутність Дениса. У них ще з університету були складні стосунки й терпіла хлопця лише через те, що він був найкращим другом Кості, з яким тоді зустрічалася. Спочатку наче й непогано все було, але потім, схоже, комусь стукнули в голову ревнощі, бо ж як інакше пояснити те, як по-дурному жартував над нею, «подарував» тупе прізвисько та й взагалі постійно поводився так, наче вона - тупеньке дитя?

Одним словом – Денис її бісив завжди.

І ось тепер доведеться з ним пліч-о-пліч працювати щоденно два тижні! Батька вже попередила, що цей час доведеться йому Сашка поняньчити, але її чоловіки не були проти такої компанії – їм завжди було цікаво разом.

Швидко перевдягнувшись у форму офіціантки, Настя дістала графік роботи персоналу й постукала пальчиком по ньому. Ні, в будній день двоє додаткових офіціантів – то занадто. То ж доведеться Дімі взяти напарничка на сьогодні. Може хоч якась користь буде з Дениса.

- Привіт, рання пташечко, - радісно увійшов до залу через парадний вхід чоловік.

- Дене, це вхід для гостей! – роздратовано цикнула на нього.

- Боже, та що, він зіпсується через мій прихід, чи як? – кинув на диван куртку й шолом.

- Це зал для гостей! – схопила речі й всунула йому в руки. – Все особисте тримати в роздягальні в шафці, а не тут.

- Тихше, фуріє, не з того крила сьогодні злетіла?

- Ні, я таки тебе придушу, - зітхнула й закотила очі. – Слухай, єдине, що від тебе потрібно – це просто не зганьбити мій ресторан. Все! Жодних надскладних завдань.

- О, Пін, а ти класно виглядаєш. Така сексі, - «пограв» він бровами, наче й не чуючи її слів.

- Може легше звільнитися? – сама в себе спитала, хоча, звісно, розглядала цей варіант в останню чергу. Не говорячи більше ні слова дівчина пішла до роздягальні, й Ден, звісно ж, почимчикував за нею.

- Пін, я серйозно – ти відпадно виглядаєш у цій формі, - повторив у спину. Ну так, звісно, у них же така еротична форма! Пишна лавандова спідниця до колін, білосніжні фартух та сорочка й тугий темно-фіолетовий корсет. Що може бути пікантніше? Фактично це була тематична адаптація французького народного жіночого вбрання, то ж нічого особливого Настя тут не бачила. Навіть декольте не було – лише ключиці трошки оголені, та й все!

- Дякую, Денисе. І як жила до цього без твоїх компліментів? – скривила губки. – Ось твоя шафка. Вона замикається, то ж за збереження речей можеш не хвилюватися. Хоча в нас колектив перевірений, то ми навіть цього не робимо. До речі, - оглянула його прискіпливо. – Я ж просила вдягнутися пристойно.

- А, то це було прохання? Вибач, не одразу зрозумів – думав, що то наказ, - гмикнув, і одразу ж стягнув через голову футболку.

- Дене! – обурилася. Ну що за стриптиз?!

- Що? Я лише виконую твоє прохання, - нахабно посміхнувся й розстібнув блискавку на штанах.

- Ой, та йди в дупу, Міллер! – різко розвернулася й вийшла. Розуміла, що дуркує, але він ще в університеті був тим ще бабієм, то ж ці його приколи геть не веселили.

Схопивши до рук все необхідне, Настя пішла натирати столики. До ресторану поступово сходився персонал – кухарі почали гриміти посудом на кухні, напарниця Аліна переглядала бенкети на день, а дівчата-офіціантки шушукалися, розглядаючи Дениса.

- Ну, і які в мене обов’язки на цей день? – перше що спитав чоловік, вийшовши до залу. Як не дивно, а вимогу таки виконав – замість футболки тепер вдягнув ідеально випрасувану сорочку (і як лише не зім’яв, поки їхав?), а штани змінив на чорні.

- Нашому бармену Дімі потрібен напарник, то ж поки попрацюєш з ним.

- А ти?

- А я, як бачиш, офіціанткою, - вказала на сукню, яку вдягали лише офіціантки.

- Добре, нема питань. Тільки, чесно кажучи, мене трошки напружує одна річ, - він сперся на стійку адміністратора, ігноруючи злий погляд Насті. – зараз ми з тобою граємо на одному полі, але тобі, схоже, важко буде звикнути до нової ролі. То ж давай, щоб уникнути зайвих суперечок, просто зараз складемо графік? Визначимо, хто й коли буде працювати на кожній з позицій.

- Як скажеш, - блін, бісилася страшенно, але взагалі в його словах була логіка – це нормально – приходити на роботу й знати, що ти робитимеш сьогодні. Настя дістала аркуш паперу й розкреслила нашвидкуруч табличку, в якій вказала всі можливі посади в ресторані. Звісно, що їх було значно менше, ніж 14, то ж протягом двох тижнів деякі роботи вони робитимуть двічі.

- Аніматор? Серйозно? – схопив планшет, щоб переглянути перелік.

- У нас сімейний заклад, то ж багато хто приходить сюди з дітьми. Та й дитячі дні народження ми часто влаштовуємо.

- Добре, а як ти собі уявляєш роботу кухаря? Пін, попереджаю – я ж і отруїти всіх випадково можу, - скосив очі.

- От як хочеш, так і викручуйся. А готуватимеш як і всі – твій приятель чітко вказав вимоги.

- Мій приятель? – поблажливо мотнув головою. – Тільки не треба оцього кумівства – я з таким самим успіхом можу казати, що це твій колишній.