2.

Дівчина подумки зітхнула й знову заховала голову на колінах за сплетеними руками.

Усі хлопці, окрім одного, покинули кімнату. На кілька секунда навколо запанувала тиша, а потім Джеймі почула звук кроків. Хтось до неї наближався, хоча дівчина й так вже зрозуміла, хто.

— Нам тут випав такий шанс, — за рухом повітря полонянка визначила, що «балакучий» хлопець присів поруч із нею. — Побути трохи наодинці.

З цими словами найманець схопив дівчину за руку й потягнув на себе. Джеймі різко підвелася на ноги й відскочила назад. Вона була впевнена, що впорається із цим надокучливим типом.

— Заморишся від мене тікати, — усміхнувся хлопець. — А ховатися тут ніде.

Дівчина уважно стежила очима за кожним рухом свого супротивника. Вона вичекала, доки останній піде в атаку, після чого спритно заблокувала його удар і різко атакувала сама, зарядивши ногою просто у сонячне сплетіння найманця. Хлопець зігнувся й зробив крок назад. Джеймі з розвороту нанесла йому ще один удар ногою по торсу, після чого кинулася тікати звідси.

***

— Що думаєш, з приводу цього новенького, Найте? – запитав темноволосий міцно складений хлопець свого товариша. — Гадаю, з нього будуть люди.

— Так, згоден. Він схожий чимось на тебе, Лічі, згоден? – відповів той, кого назвали Найтом.

— Може чимсь і схожий, — Лічі задумливо торкнувся пальцями кулона, що висів у нього на шиї, і взявся перебирати. — Йому ще вступний екзамен здавати.

Розмову перервав пискіт рації. Найт взяв пристрій до рук і натиснув на кнопку.

— Скайнер один, слухаю, — мовив він.

— О, Скайнере, чудово, що це ти, — відповіла рація. — У нас втекла цивільна. Схоже, що рухається на північ. Хлопці лишили її з … Ріно. Гадаю, ти зараз ближчий за всіх до неї.

— Зрозумів, але в такому разі беру її на себе.

— Нема питань.

Хлопець поклав рацію на стіл й шумно видихнув повітря.

— От скільки їх можна вчити… — мовив він.

— Ну, від Ріно ще ніхто не тікав, — додав Лічі.

— Ага, тільки відомо, що він намагався зробити, чи не так?

Лічі кивнув. Його товариш витягнув кишеньковий навігатор й придивився мапі. На ній вже були відмічені точки, де перебувала дівчина й де її востаннє зафіксували камери.

— Напевно не встигнеш, — прокоментував Лічі, заглядаючи в екран. — А ганятися за нею поза межами нашої території – те ще заняття.

— Встигну, маю одну ідею, — запевнив його Найт.

***

Джеймі без проблем покинула приміщення й вибралася назовні. З того, що вона знала, селище вже давно було покинуте, а у будівлях розмістилися ворожі найманці.

Пересувалася, пригинаючись за парканами й ховаючись за будівлями. Дорогою побачила кількох хлопців у камуфляжі, що явно її шукали. Величезною перевагою Джеймі було те, що ворог не знав, з ким конкретно має справу, тому діяв аж занадто розслаблено й не так ретельно, як міг би.

Втікачка зупинилася біля невеличкого сараю й обережно визирнула з—за нього. Попереду, метрах в десяти від неї, стояло двоє. Десь позаду пролунали голоси. Дівчина присіла навпочіпки, пригинаючись так, щоб її не помітили. Вона підняла з землі камінець і кинула його убік перших помічених супротивників. Ті одразу ж схопилися на звук і побігли просто до Джеймі. Остання ж швидко обмайнула сарай з іншого боку й пододала цю перешкоду.

За кілька хвилин Джеймі вже наближувалася до околиці села. Попереду замаячив височезний паркан. Це вже був додаток від самих найманців. Дівчина підійшла ближче й роздивилася. В принципі, й цю перешкоду можна було подолати. Джеймі зробила кроків двадцять назад, присіла, після чого різко рвонула з місця у бік паркану. Вона із легкістю застрибнула на огорожу й швидко опинилася зверху.

— Непогано, злізай, — пролунав чийсь голос.

Джеймі подивилася вниз й побачила якогось хлопця з того боку огорожі. Вона озирнулася назад. Повертатися не варіант. Зітхнувши, дівчина почала обережно спускатися, роблячи вигляд, що їй дуже страшно. На її превеликий подив супротивник підійшов ближче і подав їй руку, допомагаючи.

— Ходімо, — Найт кивнув у бік автівки, що стояла неподалік.

Вже в автомобілі Джеймі почала непомітно розглядати хлопця. В очі кинувся шматок татуювання на шиї, що було приховане під футболкою. Ось тут вже сумнівів не було. Цей візерунок не можна було сплутати ні з чим.

Справи погіршувалися, адже Джеймі трапила до хлопця з елітного підрозділу Скайнер. Вона абсолютно не була впевнена, що впорається із цим типом, краще й не пробувати. Розкривати себе дівчина абсолютно не хотіла. Якщо відлупцювати того надокучливого найманця було найбільш логічним варіантом – Джеймі ні за що в житті не могла б допустити того, щоб він побачив її не менш знамените тату найманця Рідлофа. Плюс вона була впевнена, той точно не зізнається, що отримав від цивільної. Радше вигадає щось менш понижуюче його в очах товаришів. З цим новеньким лишалося тільки продовжувати тактику слабкої цивільної.

Джеймі трошки хвилювалася. Що, якщо він виявиться таким самим, як і «попередники»? Дівчина розуміла, якщо так – то їй доведеться спробувати битися ще й з ним. За жодних обставин вона не може розкрити свою особистість, інакше буде тільки гірше. Скайнер, як елітна частина більшого підрозділу, і Рідлоф вже давно були супротивниками у цій місцевості. Джеймі навіть думати не хотіла, що станеться, якщо її розкриють.