Глава 30. Стася. Хочу...

Навіть не знаю, як в мене вистачило сміливості вимовити ці слова вголос, однак я все ж це зробила.

Олег дивився на мене так, що по тілу пробігла ціла зграя мурах. Я тремтіла і точно не від холоду. Не памʼятаю, коли я взагалі так тремтіла.

Тіло зовсім не слухалось. Він мовчав, тож я починала переживати... Раптом він подумає, що я зовсім вітряна, я цього б не хотіла.. Але що я можу зробити, коли тіло  і душа тремтять просто від однієї думки про нього...

І думки про те, що ми можемо зробити це прямо зараз, прямо сьогодні.

Зараз у мене таке враження, що подібного я не відчувала навіть перед першим сексом в житті...

— Ти впевнена? — він зазирнув мені в очі, взявши за руку.

— Ти хочеш зайти? — я зовсім знітилась, тож просто повторила питання.

— Хочу, — він раптом підніс мою руку до своїх губ і поцілував.

Серце забилось часто-часто, подих перехопило... Ніби нічого такого не відбулось, він просто поцілував мою руку... Хоча... Напевно, вплинуло це слово.

«Хочу...»

Він хоче зайти до мене, я знала, що хоче. Тіло почало тремтіти від однієї думки про це...

— Тоді ходімо, — прошепотіла я, переплітаючи наші пальці і рушаючи до мого підʼїзду.

Його рука була такою теплою...

Ми йшли в тиші, а я тремтіла. Підʼїзд, потім ліфт, потім площадка перед дверима до квартири.

Я дістала з сумочки ключ, вставила його в замкову щілину, повернула двічі, натиснула на ручку дверей і ті одразу відчинились.

Я зайшла в квартиру, потім відійшла, пропускаючи Олега. За секунду вже закрила двері і зазирнула йому в очі.

Його очі, здається, аж потемніли... Як же він дивився на мене. Від цього погляду шкірою побігли сироти, а тіло... Тіло, зжається, ще більше затремтіло.

Я сковтнула слину, а він в цей момент подався вперед і торкнувся долонями моєї талії...

Потім нахилився до моїх губ і торкнувся них своїми губами. Це був інший поцілунок. Здається, мені одразу перехопило подих, серце калатало як скажене, тремтіння посилилось.

Коли він притиснув мене до стінки і торкнувся губами шиї, я, здається, взагалі почала втрачати звʼязок з реальністю.

— Кохаю тебе, — прошепотів він, торкаючись губами мочки вуха.

— Олегу.... — після того, як назвала його по імені, мимоволі видала тихенький стогін.

— Стасю, ти впевнена? — він раптом відсторонився і знов зазирнув мені в очі.

Я бачила, що він переживав. Дуже хотів продовження, але в той самий час терпів, бо переживав за мене?..

— Впевнена, — тихо відповіла я, здається, почервонівши.

І тоді він подався вперед і знов торкнувся моїх губ своїми.

Подих знов перехопило. Його руки почали погладжувати мою талію, а мені здавалось, що я зараз помру просто від того, що мене переповнювали почуття....

Тремтіння посилювалось, я не памʼятала, щоб колись відчувала щось хоч віддалено схоже на те, що відчувала зараз.

Олег цілував мене ніжно і пристрасно одночасно. Це було щось таке незвичне і таке бажане, що мені здавалось, що я точно задихнусь від цих почуттів... Зникне все, окрім його дотиків, його рук, його губ, його душі, яка зараз, здається, торкається моєї душі...

Чи думала я, що щось таке взагалі можливо? Що щось таке існує в цьому світі?...

Крок...

Моя куртка летить кудись на підлогу.

Ще один...

Тепер падає його куртка.

Ще...

Він тягне мій светр через шию, знімає його і той падає на підлогу.

Два....

Взуття ми знімаємо не розіймаючи обіймів.

Три...

Він так тримав мене... Я відчувала, що для нього я особлива... Так, я особлива для Олега: це відчувалось в кожному дотику, в кожному слові, в кожному погляді.

Мені здалось, що від розуміння цього тіло почало тремтіти ще більше. Здавалось, я просто зникну, розчинюсь в цих почуттях прямо тут і зараз.

Але мені було не страшно... Допоки це Олег, допоки ми разом, мені нічого не страшно. Я не боюсь зникнути і розчинитись, якщо це буде він...

Я зрозуміла, що ми вже в спальні тільки тоді, коли ми впали на ліжко.

Він буквально завалив мене і тепер лежав зверху, дивлячись мені в очі. На мить мені здалось, що час застиг. Наші погляди були прикуті одне до одного, наші подихи зливались в один, навіть ритм серця...

Я торкнулась долонею його сорочки десь в області серця, а потім підділа ґудзик двома пальцями...

Олег дихав дуже тяжко, я бачила та й відчувала, що він на взводі, і це мене радувало. Від розуміння цього я почервоніла...

— Кохаю тебе, — прошепотів він і подався вперед, знов цілуючи мене в губи і прикриваючи очі.